Савелій Крамаров

Саве́лій Ві́кторович Кра́маров (рос. Саве́лий Викторович Кра́маров; 13 жовтня 1934, Москва, РРФСР — 6 червня 1995, Сан-Франциско, США) — радянський, російський та американський актор театру і кіно, заслужений артист РСФСР (1974). Народився в Бауманському районі Москви. Батько Віктор Савелійович Крамаров (1900, Черкаси — 28 березня 1951, Туруханськ) — відомий московський адвокат, заарештований НКВС у 1938 році, повторно — у 1950. Мати Бенедикта (Бася) Соломонівна померла, коли Савелію було 16 років. Закінчивши школу, Крамаров намагається вступити до театрального інституту, але його не приймають. Щоб продовжити освіту, Савелій вступає до Лісотехнічного інституту. Навчаючись в інституті, у 1954 році поступив в театральну студію «Перший крок» при Центральному будинку працівників мистецтв. Закінчивши Лісотехнічний інститут в 1958 році, деякий час працював за фахом. Вирішивши кинути роботу, Крамаров розіслав свої фото по усіх кіностудіях країни, і на один лист прийшла відповідь. З цього починається його акторська кар'єра. Справжній успіх прийшов до Крамарова після «Невловимих месників», фраза його героя «А вздовж дороги мерці з косами стоять … І — тиша!» навіть стала крилатою. У 1967 році його запросили на роботу в Театр мініатюр. Він багато знімався в кіно і до початку 70-х років був одним із найпопулярніших комедійних акторів. У 1971 р. знімається в найвідомішій своїй ролі — Косий у фільмі Джентльмени удачі. У 1972 Савелій вступає у ГІТІС на акторський факультет. Але, закінчивши ГІТІС, Крамаров так і не влаштувався в жоден з радянських театрів. Коло спілкування і дядько, що емігрував до Ізраїлю, зробили Крамарова людиною із сумнівними зв'язками, що було рівнозначно кінцю кар'єри. Крім того, він почав займатися йогою, став значною мірою релігійною людиною, відвідував синагогу і відмовлявся від зйомок у суботу. Його стали знімати все рідше, а в останні три роки перед від'їздом і зовсім перестали пропонувати ролі. Тоді вперше він замислюється про еміграцію. Савелій Крамаров подав документи на еміграцію до Ізраїлю, але йому відмовили. Це пояснювалося тим, що після його від'їзду Госкіно довелося б через ідеологічні причини зняти з прокату 34 фільми за його участю.