Володимир Васильєв

Володимир Вікторович Васильєв (рос. Влади́мир Ви́кторович Васи́льев; 18 квітня 1940, Москва, Російська РФСР) — радянський і російський артист балету, хореограф, педагог, Народний артист СРСР (1973). Чоловік і постійний сценічний партнер Катерини Максимової. У 1958 році закінчив Московське хореографічне училище за класом М. М. Габовича. 26 серпня 1958 став солістом балетної трупи Великого театру, де пропрацював понад тридцять років. Дебютував у 1959 році в партії Данила («Кам'яна квітка» Прокоф'єва), рік по тому став першим виконавцем ролі Іванушки в балеті Родіона Щедріна «Коник-Горбоконик». Досконало оволодівши мистецтвом танцю, за роки кар'єри Васильєв станцював практично всі провідні партії класичних та сучасних балетів, серед яких — Базиль («Дон Кіхот» Мінкуса, 1961), Петрушка (однойменний балет Стравінського, 1964), Лускунчик (однойменний балет Чайковського, 1966), Спартак (однойменний балет Хачатуряна, 1968; Ленінська премія за 1970), Ромео («Ромео і Джульєтта» Прокоф'єва, 1973), принц Дезіре («Спляча красуня» Чайковського, 1973) та багато інших. Виступав також в балетах закордонних постановників — Ролана Петі, Моріса Бежара, Леоніда Мясіна. Васильєв створив яскраві, образи, що запам'ятовуються, найчастіше пропонуючи нове їх прочитання. Артист володіє високою технікою танцю, даром пластичного перевтілення і великою акторською майстерністю. З 1971 Васильєв працював хореографом, поставив низку балетів на радянській та закордонній сцені, а також телебалети «Анюта» і «Дім при дорозі» на музику В. А. Гаврилина. Знімався у фільмах-балетах. У 1982 закінчив балетмейстерське відділення ГІТІСа, в 1982—1995 викладав там же хореографію.