Aleksandr Naumov

Олександр Наумов

Олександр Наумов
Актор
Доля Олександра Наумова — приклад того, як добре вчать акторської справи в чудовому Горьківському театральному училищі (тепер, природно, Нижегородському). Навчальний цей заклад у свій час закінчили, наприклад, Людмила Хитяева, Євген Євстигнєєв, Андрій Ільїн — люди, для кіно або для театрального мистецтва значні (зрозуміло, це далеко не всі імена). Ось і Олександр Наумов гідно включається в цей ряд: і сценічні його твори, і участь у «культових» фільмах і серіалах останніх років («24 години», «Брат-2», «Маросейка, 12» і т.д.) дають право віднести артиста до числа людей, які не просто відбулися, що саме по собі вже не погано, а які утвердилися у своїй справі.

З майже двох десятиліть сценічної долі більше половини цього часу Олександр Наумов — на сцені Театру на Південному Заході. І сам не без гордості розповідає про те, що знайшов в особі Валерія Беляковича близького за духом художника і режисера. Почати хоча б зі взаємної неприязні обох до так званого застільного періоду репетицій, що тривають в академічних компаніях багатьма місяцями (і це в кращому випадку). Подібна єдність уявлень про суть професії, дійсно, дуже зближує.

Працюючи в авторитетному Пензенському театрі, Олександр Наумов, напевно, встиг накопичити (або хоча б — не втратити) смак до внутрішньої суті сценічного характеру, його захоплюючої неоднозначності. Робота з Беляковичем допомогла розвинутися здатності жити в сценічному середовищі й атмосфері концентровано і безстрашно.

Багато героїв Олександра Наумова свого роду нові романтики нинішнього часу Південного Заходу. Починаючи від Івана Бездомного, в якому, всупереч обставинам, поселяється творчий дух. Його Іван простодушно клянеться «не писати більше поганих віршів», що в ситуації великого роману і місця в ньому даного персонажа рівнозначно відкриттю світу. Навіть дуже відчутий атеїзм Бездомного стає тут високим почуттям, альтернативою, що викликає повагу (при всій, знову-таки, наївності виразу).

Найменш значущою якістю характеру його Пашки-комсомольця з «Вальпургієвої ночі» Вен. Єрофєєва можна вважати світогляд. Правду кажучи, він дуже слабо виявляється. Зате скільки чарівності!

Чоловіча невідпорність багатьох персонажів Олександра Наумова властивість майже рідкісна. Та його переможні герої сприймаються ще і як «дворові королі», свої в дошку старші друзі неоперених підлітків. Саме вони найчастіше відкривають їм істинні закони життя, вчать ризикувати, дають захист, бережуть перші секрети і таємниці.

Доля Олександра Наумова — приклад того, як добре вчать акторської справи в чудовому Горьківському театральному училищі (тепер, природно, Нижегородському). Навчальний цей заклад у свій час закінчили, наприклад, Людмила Хитяева, Євген Євстигнєєв, Андрій Ільїн — люди, для кіно або для театрального мистецтва значні (зрозуміло, це далеко не всі імена). Ось і Олександр Наумов гідно включається в цей ряд: і сценічні його твори, і участь у «культових» фільмах і серіалах останніх років («24 години», «Брат-2», «Маросейка, 12» і т.д.) дають право віднести артиста до числа людей, які не просто відбулися, що саме по собі вже не погано, а які утвердилися у своїй справі. З майже двох десятиліть сценічної долі більше половини цього часу Олександр Наумов — на сцені Театру на Південному Заході. І сам не бе

Каталог відео