Едіт Береш – до війни вона була однією з найпопулярніших радянських актрис – грала в театрі, знімалася в кіно. Була щаслива в коханні: чоловік – відомий драматург і сценарист Лебідь. Проте при цьому Едіт була норовливою і безкомпромісною. Її екстравагантна поведінка викликала невдоволення радянських чиновників. А тут ще, поїхавши з делегацією до Парижа, Едіт подружилася із самою Коко Шанель. Проте «зразкова» творчість чоловіка була в певному сенсі «охоронною грамотою» для актриси. Почалася війна, Едіт вирушила на фронт разом із концертними бригадами. Її чоловік також їздив країною як фронтовий кореспондент. В одному з тилових південних міст він зустрівся із Лєдою Нєжиною – молодою актрисою, якій до війни сам пропонував зніматися в кіно. Після війни Едіт позбавляють і театру, і кіно – лише за те, що вона відповіла ляпасом на домагання одного генерала. Він робить все можливе, щоб отруїти життя актриси. Переживаючи за долю і кар'єру коханого чоловіка, Едіт вмовляє його тимчасово розлучитися. Через деякий час вона опиняється у таборі ув'язнених, а її чоловік – в обіймах Лєди Нєжиної, яка на той час вже зайняла нішу найпопулярнішої радянської актриси. Через багато-багато років ці дві жінки опинилися в одному Будинку для літніх акторів. Напевно, не впізнали б одне одного, якби не санітарка Стефанія, яка знайшла їхню історію і вирішила зняти про це документальну стрічку. Дві актриси, чиї долі так випадково і так тісно переплелися, нарешті зустрінуться.