Dominique Sanda

Домінік Санда (фр. Dominique Sanda; нар. 11 березня 1951 — за іншими даними 1948) — французька актриса і колишня фотомодель, яка зіграла в багатьох культових фільмах 70-х років. Дебютувала в кіно головною роллю в «Лагідної» Робера Брессона (1969, за повістю Ф. М. Достоєвського). У 1970 році зіграла Зінаїду в екранізації Максиміліана Шелла повісті І. С. Тургенєва «Перше кохання» (з Джоном Молдер-Брауном). У 1977 році Ліліана Кавані зробила її Лу Саломе в своєму фільмі про Ніцше «По той бік добра і зла» (з Ерландом Джозефсоном). У 1988 році втілила Інесу Арманд в телефільмі Даміано Даміані «Ленін. Поїзд» (з Беном Кінгслі і Леслі Карон). Краса, «наповненість» та акторська майстерність звернули увагу Бернардо Бертолуччі («Конформіст», 1970, і кіноепосом «Двадцяте століття», 1976), Лукіно Вісконті («Сімейний портрет в інтер'єрі», 1976), Вітторіо Де Сіка («Сад Фінці-Контіні», 1970), Жака Демі («Народження дня», 1979; «Кімната в місті», 1982), Маргеріт Дюрас («Корабель-ніч», 1979), Бенуа Жако («Крила голубки», 1981; «Душею і тілом», 1986; «Жебраки», 1986), Мішеля Девіля(«Подорож удвох», 1980), Ліну Вертмюллер («Підпільна десятка», 1988; «У місячну ніч», 1989) та інших видатних режисерів. Разом з Полом Ньюманом знімалася в трилері Джона Г'юстона «Людина Макінтоша» (1973, США). Виконала роль Герміна в екранізації роману Германа Гессе «Степовий вовк» (1974, c П'єром Клементі і Максом фон Сюдовим). У 1976 році отримала Приз за найкращу жіночу роль на Каннському кінофестивалі за роль у фільмі Мауро Болоньїні «Спадщина Феррамонті»