Народилася 30 жовтня 1894 року. Навчалася в Інституті благородних дівчат. Коли батько помер, родина переїхала до Петербурга, ближче до сестер матері. На той час Ольга закінчила курси бухгалтерії. Уже в 17 років пішла працювати спочатку в насіннєву контору, чтицею в багату сім’ю. У Петербурзі відразу ж почала працювати у відділенні банку, потім — в архівному відділі Сенату. За рекомендацією своєї тітки, письменниці О.Султанової, уперше брала участь поряд із професійними артистами в благодійній виставі «Біла лілія» (Вл.Соловйова, пост. Н.В.Петрова, тоді Колі Петерса). Під час петербурзьких гастролей МХТ у квітні 1914 р. прорвалася до Немировича-Данченка, який запросив на іспит до Москви. Через півтора місяця вона обійшла двохсот претендентів, і її було прийнято до Першої студії МХТ. Після закінчення студії МХТ і стала актрисою цього театру (з 1924 — МХАТ 2-й), де пропрацювала до 1934 р. Актриса змінила багато театрів, але головним її захопленням стала робота з молодим поколінням: викладала акторську майстерність у студії Євг. Вахтангова, театр-студії імені Єрмолової, а з 1924 року зосередилася на ГІТІСі (РІТМ). У роки війни працювала в театрі імені Мосради в Алма-Аті, ставила спектаклі в Казахському театрі драми імені М. Ауезова. З 1942 року викладала у ВДІКу, а після війни, в 1949 році, разом із Борисом Бібіковим очолила акторську майстерню.
У 1945 О.Пижова залишила остаточно сцену, так і не зігравши своєї останньої ролі — Аркадіної в «Чайці» на сцені Театру ім. Мосради. Причина — через важку хворобу актрисі загрожувала сліпота.
Зробила неоціненний внесок у виховання кількох поколінь кінематографістів Серед її учнів: Нонна Мордюкова, Руфіна Ніфонтова, Мая Булгакова, В’ячеслав Тихонов, Надія Румянцева, Світлана Дружиніна, Леонід Куравльов, Софіко Чіаурелі, Тамара Носова, Любов Соколова, Мая Виноградова, Тамара Сьоміна. У 1948–1950 роках — художній керівник Московського Центрального дитячого театру.
У 1939 році Ольга Пижова першою з радянських акторок отримала звання професора з кафедри акторської майстерності, багато років керувала національними студіями при ГІТІСі (РІТМ) (Каракалпакській, Узбецькій, Татарській, Таджицькій, Лезгінській, Туркменській, Молдавській). Її учні склали ядро труп багатьох республіканських театрів. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1947), Татарської АРС (1949) і Таджицької РСР (1964). Чоловік — актор, режисер та педагог Борис Бібіков. Дочка — письменниця та драматург Ольга Пижова (II). За участю дочки Ольгою Іванівною написана книга «Покликання» (Москва «Мистецтво», 1974). Пішла з життя 7 листопада 1972 року. Похована в Москві на Новодівочому кладовищі (1 ділянка).
Народилася 30 жовтня 1894 року. Навчалася в Інституті благородних дівчат. Коли батько помер, родина переїхала до Петербурга, ближче до сестер матері. На той час Ольга закінчила курси бухгалтерії. Уже в 17 років пішла працювати спочатку в насіннєву контору, чтицею в багату сім’ю. У Петербурзі відразу ж почала працювати у відділенні банку, потім — в архівному відділі Сенату. За рекомендацією своєї тітки, письменниці О.Султанової, уперше брала участь поряд із професійними артистами в благодійній виставі «Біла лілія» (Вл.Соловйова, пост. Н.В.Петрова, тоді Колі Петерса). Під час петербурзьких гастролей МХТ у квітні 1914 р. прорвалася до Немировича-Данченка, який запросив на іспит до Москви. Через півтора місяця вона обійшла двохсот претендентів, і її було прийнято до Першої студії МХТ. Після за