Charly García

Ка́рлос Альбе́рто Гарсі́я Море́но (ісп. Carlos Alberto García Moreno), відоміший під творчим псевдонімом Чарлі Гарсія (ісп. Charly García, Буенос-Айрес, 23 жовтня 1951) — один з найвідоміших музикантів, композиторів і продюсерів латиноамериканської рок-музики. Колишній учасник двох значних гуртів в історії аргентинського року — Sui Géneris і Serú Girán. Наразі веде сольну кар'єру. Батько Карлоса був вчителем математики та фізики, а мати працювала продюсером музичних програм на радіостанції, зазвичай фольклорних. Захоплення музикою виявилося у Чарлі у віці трьох років, коли батьки купили йому іграшкове піаніно. У п'ять років батьки записали його до Conservatorio Thibaud Piazzini, де він почав займатися класичною музикою. Мати розказувала усім музикантам, з якими їй доводилося спілкуватися по роботі, про талановитого сина-піаніста, завдяки чому Карлос познайомився з такими зірками як Аріель Рамірес та Мерседес Соса. Але захоплення класичною музикою пройшло у хлопчика, коли в 13 років він почув музику Beatles, які вразили його і змусили назавжди стати рокером. З перших років у школі Чарлі почав тікати з уроків, щоб пограти на піаніно. Згодом він створив власний гурт To Walk Spanish, який грав кавер-версії пісень Джиммі Хендрікса, The Byrds, Stones. 1969 року Чарлі познайомився з Ніто Местре, який також мав власний гурт The Century Indignation. Разом вони створили групу Sui Géneris. Коли гурт лише почав своє існування, Чарлі призвали до армії. Після його повернення дует почав своє сходження на вершину слави і невдовзі став одним з найуспішніших на той час. На своєму третьому LP, Pequeñas anécdotas sobre las instituciones (1974), гурт спробував відійти від свого звичного фолк-рокового звучання, але публіка не зрозуміла їх експериментів. Рік потому гурт розпався. Після запису альбому разом з Раулем Порчетто, Ніто Местре, Марією Росою Йоріо та Леоном Гьєко (який було названо Porsuigieco) Чарлі Гарсія створив новий проект під назвою La Máquina de Hacer Pájaros. Попри те, що гурт записав лише два диски, майстерність музикантів та складність їх композицій були достатніми, щоб згодом їх назвали піонерами аргентинського симфонічного року. Гарсія покинув гурт La Máquina de Hacer Pájaros 1977 року та поїхав до міста Бузіус (Бразилія) разом з Оскаром Моро та нареченою. Невдовзі разом з Давидом Лебоном та Педро Аснаром вони створили гурт Serú Girán. Попри те, що їх перший диск (Serú Girán, 1978) не був схвально сприйнятий публікою, вже наступна їх робота зробила їх популярними. 1980 року Serú Giran дали безкоштовний сольний концерт перед сотнею тисяч глядачів, що було рекордом для того часу. Наступні їхні диски лише підтверджували їхній успіх, але як і Sui Generis, гурт розпався на вершині своєї слави. На початку 1982 Педро Аснар поїхав до США навчатися у Музичному коледжі Берклі і тому покинув гурт. Був організований прощальний тур під назвою Не плач за мною, Аргентина, після якого Чарлі Гарсія розпочав сольну кар'єру. 1982 року Чарлі розпочав сольну кар'єру записом саундтреку до фільму Pubis angelical. 26 грудня 1982 року відбувся його сольний концерт на стадіоні Ferrocarril Oeste, який зібрав аудиторію у 30 000 глядачів. Того ж року він записав альбом Yendo de la cama al living, який відображав суспільні настрої після фолклендської війни.