Alain Robbe-Grillet

Але́н Роб-Гріє́ (фр. Alain Robbe-Grillet; 18 серпня 1922, Брест, Фіністер, Бретань — 18 лютого 2008, Кан, Кальвадос, Нормандія) — французький письменник, один із засновників «нового роману» (разом з Наталі Саррот і Мішелем Бютором), член Французької академії (2004). Ален Роб-Ґріє народився в родині науковців у місті Брест (Фіністер, Бретань). Навчався в Ліцеї Бюффона в Парижі, в ліцеї міста Брест та в ліцей Святого Людовика в Парижі. Закінчив Національний інститут агрономії. Перший роман Роб-Ґріє «Царевбивство», написаний ним у 1949 році, залишався неопублікованим до 1978 року. Рукопис роману автор запропонував одному з найбільших паризьких видавництв «Ґаллімар», яке відмовилося його публікувати. Проте перший досвід Роба-Ґріє був помічений, і рукопис відправили літературному консультантові іншого видавництва — «Мінюї». У наступні два роки Роб-Ґріє працює інженером у Колоніальному інституті плодових і цитрусових, часто відвідуючи Марокко, Французьку Гвіану, Гваделупу та на Мартиніку. Наприкінці 1950 року він залишає цю посаду за станом здоров'я. Після повернення до Франції він пише свій другий роман «Ґумки» (фр. «Les Gommes») і пропонує його видавництву «Мінюї», яке опублікувало його 1953 року. Тоді критика не надала роману особливого значення. Однак відтоді Роб-Ґріє зосередився на літературній творчості. Справжній успіх письменника пов'язаний з виходом у світ в 1953 році його наступного роману — «Спостерігач» («Вуаєрист»; фр. Le Voyeur). Роман одержав престижну Премію Критики, але не обійшлося і без кучного скандалу. Низка газет опублікувала розгромні рецензії на цей роман. Один з рецензентів вважав навіть, що книга заслуговує не престижної премії, а розгляду в суді на предмет образи суспільної моралі. А самому авторові рекомендують лікуватися в психіатричній клініці. Водночас Роб-Гріє одержав і широку підтримку з боку таких відомих критиків, як Ролан Барт та Моріс Бланшо. На захист письменника висловилися також Альбер Камю й Андре Бретон. Завдяки їхній підтримці Роб-Ґріє одержує в журналі «Експрес» колонку, в якій публікує серію з дев'яти статей під загальним заголовком «Література сьогодні». Ці статті, що публікувалися з жовтня 1955 року по лютий 1956 року пізніше лягли в основу програмного збірника есеїв «За новий роман» (фр. Pour un Nouveau Roman), що став маніфестом названого напрямку. Щораз виступи письменника були приводом до запеклих літературних дискусій, які не припинялися до кінця 1970-х років. Роб-Ґріє стає рецензентом, а пізніше літературним директором видавництва «Мінюї». Під його керівництвом це видавництво стало справжнім центром течії нового роману. А сам Роб-Ґріє – визнаним лідером руху, до якого приєдналися Мішель Бютор, Наталі Саррот, Марґеріт Дюрас, Клод Сімон, Робер Пенже та інші літератури. Роб-Ґріє продовжує активно писати. Виходять його романи «У лабіринті» (1959), «Ревнощі» (1957). На початку 1960-х письменник активно включається в роботу в кінематографі, спочатку як сценарист, а пізніше і як плідний режисер. В 1971—1995 роках він викладав у Нью-йоркському університеті, потім повернувся до Франції та оселився у Каннах. 1985 року Роб-Ґріє знову шокує читачів і критиків публікацією своєї нової книжки «Дзеркало, що повертається», яка є першою частиною автобіографічної трилогії. Друга частина, «Анжеліка, або Ворожіння», з'явилася 1988 року, а третя — «Останні дні Коринфу» — 1994 року. Ця трилогія мало схожа на традиційну автобіографію. У цій псевдо-автобіографії автор вільно змішує шари реальності й фантазії, підтверджуючи свою славу літературного експериментатора. 2001 року у видавництві «Мінюї» виходить останній роман письменника — «Повторення» (фр. La Reprise). Це роман-літературна гра, навіть автопародія. Автор під виглядом якогось іншого оповідача часто сам вступає в оповідання, корегуючи його. У тексті вказується на сховані літературні алюзії та на інші твори самого Роба-Ґріє. У романі описується шпигунська історія в період початку холодної війни. Шпигунський роман, розгортаючись, наповнюється дедалі більшою кількістю химерних деталей. Роб-Ґріє працював також у кінематографі. Сценарист декількох фільмів, зокрема стрічки Алена Рене «Торік у Марієнбаді» (1961). Як режисер, поставив фільми «Безсмертна»/L'immortelle (1963), «Транс'європейський експрес» (1966), «Людина, яка бреше», «Рай і після», «Гра з вогнем», «Вам дзвонить Ґрадіва» (2006) (за романом німецького письменника Вільгельма Єнсена «Градіва» та за книгою Зиґмунда Фройда «Марення й сни в „Ґрадіві“ Єнсена»).