Jacques Tati

Французький сценарист, актор і режисер. Мати Таті — Клер ван Хуф, нідерландського і італійського походження. Батько — Жорж-Еммануель Татищев, син російського генерала Дмитра Татіщева (1824-1878) і француженки Роз-Анаталі Аленкан. Хоча сам Таті в інтерв'ю називав діда «російським послом в Парижі» і «графом», в дійсності Дмитро Олександрович походив із старшою (НЕ графської) гілки роду Татіщева (Рюриковичі). За спогадами сучасників, дід Таті, Дмитро Олександрович Татищев, нажив свою дитину від якоїсь «ціркачкі». Однак він свою дитину полюбив і збирався написати прохання царя, щоб усиновити хлопчика. Існують свідчення про те, що такий лист був написаний. Дмитро Олександрович був тяжко хворий і незабаром помер. Що приїхав на похорон до Франції його брат, Олександр Олександрович, вирішив все по своєму: ніколи в рід Татіщева не потрапить байстрюк, відрізав він. Друзі Дмитра Олександровича були переконані: старший Татищев зробив це виключно з меркантильних міркувань: щоб спадок брата залишилося в сім'ї. Матері-циркачці доводилося дуже туго: А. А. Татищев, пензенський губернатор, гроші їй на дитину виплачував нерегулярно. Спочатку виступав в кабаре, в кіно дебютував в 1934 році, проте першою успішною картиною стала «Тренуй ліву» (1936). У 1939 пішов на фронт, проте на такого високого солдата (191 сантиметр) не знайшлося уніформи та його одягли як попало. Під час обходу патруля був виявлений солдат в англійському плащі, італійських черевиках, французької уніформі і онучі з бельгійського ковдри — Таті. Його взяли за німецького шпигуна і ледь не розстріляли, чому з'явилася сивина. Після війни Таті повертається в кабаре і вже в 1947 році знімає «Школу листонош», в 1949 році — доповнену версію у фільмі «Святковий день». Найбільшу популярність приніс пан Юло, наївний простак, перенесений з кабаре. Вперше він з'явився у фільмі «Канікули пана Юло», потім в «Мій дядечко» (премія «Оскар» за «Найкращий іноземний фільм»). У 2010 році вийшов знятий за нездійснений сценарієм Таті повнометражний мультфільм «Ілюзіоніст», в якому він сам втілений в образі головного героя.