Vanda Vasilevskaya

Ва́нда Льві́вна Василе́вська (пол. Wanda Wasilewska; 21 січня 1905, Краків — 29 липня 1964, Київ) — польська радянська письменниця та громадська діячка. Тричі лауреатка Сталінської премії (1943, 1946, 1952). Доктор філологічних наук. Депутат Верховної Ради СРСР 1—6-го скликань (у 1940—1964 роках). Мала антиукраїнські погляди. Була запеклою противницею української мови та впровадження української мови в освіті у школах Західної України. Входить до списку осіб, які підлягають декомунізації. Народилась у місті Краків (тоді Австро-Угорщина, нині Польща). Дочка журналіста, одного з лідерів Польської соціалістичної партії, в 1918—1919 міністра закордонних справ Польщі Леона Василевського. У 1926 році закінчила Краківський університет та здобула звання доктора філологічних наук. З 1928 по 1933 рік працювала вчителькою середньої школи в місті Кракові. З 1933 року — активний діяч Міжнародної організації допомоги революціонерам, член президії Ліги захисту прав людини і громадянина. З 1935 по 1938 рік була редактором дитячого журналу спілки польських вчителів «Вогник» у Варшаві. У вересні 1939 року утекла з Варшави в анексований УРСР Львів і отримала радянське громадянство. З 1939 по 1941 рік завідувала літературною частиною Польського театру в місті Львові.