Jan Kounen

Отримав художню освіту, вчився знімати кіно і робити анімацію в інституті декоративних мистецтв у Франції (м. Ніцца). У 1988 році Жан Кунен (Ян Каунен) зняв короткометражні фільми «8 мм» (Soft) і «16 мм» (Yellow Death — the Broadword), а також анімаційну стрічку для голландського телебачення, його роботи отримали нагороду — національний диплом за високу виразність. Після закінчення навчання працював асистентом оператора, режисером відеокліпів і документальних фільмів, а також оператором в іміджевому агентстві. Короткометражний фільм Жана Кунена «Жізель Гас» («Gisele Kerozene») (1989) отримав Гран Прі (Prix du Court-Metrage) на фестивалі в місті Аворіаз.

У 1990 році Кунен багато працює, часто відразу над кількома проектами. Знімає рекламу у Франції, Німеччині, Англії для відомих світових брендів, таких як Нестле, Пежо, Адідас, Кока-кола, Тойота, Танг, Гордонс Джин, Міко та ін. Знімає музичне відео для Ельмер Фут Біт, Паулін Істер. Особливо помітними стали його роботи для поп-групи з Англії Erasure за мотивами пісенної творчості ансамблю АББА (Voulez-vous, Lay all your love on me, SOS, Always).

Разом з Карло Баутіном у 1991 році Жан Кунен написав сценарій фільму «Вібробой» («Vibroboy») і в 1993 році поставив його. На фестивалі в Клермон-Феррані він був удостоєний призу за незвичайний відеоряд. Наступною роботою режисера став фільм «Капітан Ікс» («Capitaine X»), він був незакінчений, та одразу ж за ним вийшов короткометражний музичний фільм «Остання Червона Шапочка» («Le Dernier Chaperon rouge») з видатною хореографією Філіпа Декуфле, прекрасними костюмами і декораціями, головну роль у якому зіграла Еммануель Беар.

У 1995 році Жан зняв свою першу повнометражну, суперечливу картину, кримінальний бойовик «Доберман», у якому головну роль (злочинця, який отримав при хрещенні свій перший пістолет) зіграв Венсан Кассель, а його глухоніму подружку — Моніка Беллуччі.

Під час підготовки до зйомок свого фільму-вестерну «Блуберрі», що проходила в Перу і Мексиці, Жан Кунен багато часу присвятив вивченню шаманізму та культури племен Шіпібо-Конібо, практично закохавшись в неї. Він провів там кілька місяців, в результаті чого на світ з'явився його документальний фільм «Інші світи» («D'autres mondes», 2004). Сама ж картина «Блуберрі», тобто другий повнометражний ігровий фільму Жана Кунена, вийшов на екрани у Франції в лютому 2004. Та, мабуть, найбільшу славу режисеру принесла однойменна екранізація скандально відомого роману Фредеріка Бегбедера «99 франків», що викриває методи маніпулювання людьми представниками індустрії реклами. Девізом Кунена в цьому фільму став вислів — «Те, що ти не в стані змінити, треба хоча б описати», що він в даному фільмі азартно і талановито, з використанням професійного досвіду, робить. Хоча в деяких моментах його виносить далеко за межі рамок кіно, туди де починається епатаж... за будь-яку ціну — щоб продати і отримати максимум грошей за свій продукт, наче він і є той самий ненависний його герою Октавові Паранго йогурт СтарЛайт. Дивна назва цього фільму-йогурту і покладеного в його основу роману «99 франків» — просто-напросто продажна ціна книги у французьких магазинах. Талановито, але жахливо розкуто, зіграв у фільмі «99 франків» головну роль рекламщика, спочатку пластиліново чарівного, а потім бунтівного, французький «чарівник» Жан Дюжарден.

У 2008 році Жан Кунен був запрошений для роботи у спільному проекті — фільмі «8», що складається з 8 кіноновел різних режисерів. Кожна з них показує точку зору відомого кіномайстра на одну з глобальних світових проблем (за списком ООН). Фільм Кунена носить назву «Історія Паншин Бека» і присвячений проблемам материнського здоров'я. Глядачам кінофестивалю в Каннах 2009 на солодке була запропонована нова стрічка Жана Кунена «Коко Шанель та Ігор Стравінський» (Ганна Муглаліс і Медс Міккельсен в головних ролях Коко та Ігоря), присвячена любові великого модельєра Коко і російського музиканта, в результаті якої народилася... композиція парфумів, яка отримала на довгі роки світову славу — Шанель №5. У жовтні на фестивалі кіно в Цюріху, на знак підтримки режисера Романа Поланськи, Жан Кунен відкликав свою картину, яка повинна була закривати кіносвято.