Marina Maiko

Не є професійною актрисою. За професією — педагог молодших класів і хореограф. Наприкінці 1980-х років стала переможцем конкурсу краси «Міс Тирасполь», після чого взяла участь у конкурсі «Міс СРСР». На гарну дівчину звернули увагу режисери.

У 1990 році режисер Олександр Зельдович запросив Марину на головну роль Марусі у свою картину «Захід». У 1991 році вона зіграла головну роль у психологічному бойовику Алоїза Бренча «Депресія», потім з'явилася у фільмі жахів Євгена Татарського «Ті, що п'ють кров», драмі В'ячеслава Кріштовича «Жінка в морі». Разом з Дмитром Харатьяном Марина знялася в комедіях Анатолія Ейрамджана «Новий Одеон» і «Наречений з Майамі», а також в ексцентричній комедії Романа Гая «Перегони тарганів».

Після того, як Марина вийшла заміж за Дмитра Харатьяна і народила сина, вона на деякий час зникла з кінематографа. Знову глядачі побачили її в 2000 році в ролі Марії, доньки Меньшикова, в історичному серіалі Світлани Дружиніної «Таємниці палацових переворотів». Дмитро Харатьян у тому серіалі зіграв одну з головних ролей — Долгорукого, наставника юного Петра II.

Як можна помітити, подружжя дуже часто знімаються разом. Так в екранізації знаменитої оперети «Летюча миша», яку зробила режисер Оксана Байрак, Марина Майко зіграла головну роль — Адель, а Дмитро Харатьян — Фалька. А в 2003 році подружжя постали в образах Марини Цвєтаєвої та Велимира Хлєбнікова в новому серіалі «Срібло і чернь» режисера Віталія Максимова.

Чоловік — актор Дмитро Харатьян, син Іван (нар. 09.03.1998).