Wyłącz wtyczkę AdBlock, aby oglądać filmy i zapewnić prawidłowe działanie
strony.
Béatrice Dalle
Béatrice Dalle

Кращий старт у той час неможливо було і придумати. Переживаючий виразну кризу поколінь французький кінематограф потребував оновлення, а критика згодна була проголосити геніальним будь-який більш-менш новаторський фільм, особливо якщо його вдавалося вписати в якийсь рух або теорію. До середини 80-х саме критики поєднали в подобу нового віяння відносно молоде режисерське тріо — Бенекс-Каракс, а нервово-дикий фільм Бенекса з «температурною» назвою дав остаточну можливість полегшено зітхнути — становлення нового відбувається! Гідна пара Жана-Юга Англада безпосередня і розкута Беатріс Даль була зустрінута цілком заслуженою бурею оплесків в Каннах і негайно проголошена французьким секс-символом прийдешніх 90-х, які уявлялися вельми неясними (і виправдали всі найсміливіші очікування).
Доводиться визнати, що покладені аванси молода актриса повністю виправдала — і на екрані, і в особистому житті. Беатріс знімається небагато, зате «якісно», при цьому виходячи виключно з власної примхи. «Я ніколи не читала сценаріїв і поняття не мала, з ким доведеться зніматися, — на початку нового тисячоліття зізналася вона в інтерв'ю Liberation. — Важливий для мене лише режисер, який просить попрацювати разом. Мені потрібні сильні особистості — це єдиний критерій вибору». У перших після Бенекса картинах вона із задоволенням розвиває виграшний для себе «дикий» образ, поки Жак Дуайон не пропонує їй роботу зовсім іншого плану — «Помста жінки» («картина, що дала мені більше інших») є обтяжливо-психологічним етюдом за Достоєвським. Вступивши у 90-і роботою з Джимом Джармушем («я нав'язалася до нього сама»), актриса раптом несподівано опиняється в традиційно багатолюдному кастингу у Клода Лелюша — «Прекрасна історія» стає найуспішнішою (і останньою) з комерційної точки зору картиною з Беатріс Даль.
«Дівчина з неба» стає з боку актриси останньою даниною жанру, після чого її шлях у кіно виглядає напрочуд послідовним: виключно авторські фільми (причому чим радикальніше, тим краще), явна перевага режисерів-жінок, і ніяких поступок у бік комерції. Заздалегідь назвавши акторку «Музою 90-х» критики або проявили дивовижну прозорливість, або якимось чином «запрограмували» Даль. Оглядаючись у минуле десятиліття, стає зрозумілий істинний її масштаб і роль у формуванні естетики цієї французької кінематографічної декади. І абсолютно очевидно, що насамперед на Даль орієнтувалося ціле покоління молодих актрис, які визначають обличчя французького кіно сьогодні. У 2000-х образ Даль остаточно оформився в культ, що підтверджує і її фільмографія початку нового тисячоліття: найпомітніші європейські автори (Ханеке, Ассаяс, Дені), досить спірні відважні проекти (рімейк «Хіросіми» Алена Рене японцем Нобухіро Сува), «літературний» експеримент (Оноре) і шанобливість підростаючої радикальної молоді. Культ постійно доповнює ще й повна справжнього, а не «телевізійного» екстриму життя актриси, з яким зацікавлені можуть ознайомитися за таблоїдам: незліченні зриви проектів, арешти і суди (крадіжка в ювелірному магазині у 92-му, кокаїн в Маямі в 99-му і т.д.). А ще недавно Беатріс раптово несподівано вдруге вийшла заміж, причому за ув'язненого у в'язниці міста Бреста! Ну, як тут не згадати, що та ж історія була вже пережита Даль-актрисою у «Дівчині з неба» Марун Багдаді — наскільки тісно часом переплітаються кіно і життя...