Claudie Ossard

Claudie Ossard

Claudie Ossard
Продюсерка, акторка
Клоді Оссар (повне ім'я Марі-Клоді Оссар) — французька кінопродюсер і актриса, відома своєю співпрацею з режисером Жаном-П'єром Жене. Народилася 16 грудня 1943 року в Парижі. У кінематографі почала працювати з 1980-х років. Її дебютом в якості продюсера стала документальна музична стрічка режисера Жана-Марі П'єра «Téléphone public» (1980). Після цього вона виступила виконавчим продюсером французького трилера «Діва», знятого режисером Жан-Жаком Бенексом, а також продюсером його наступного фільму «37,2 градусів вранці». В кінці 1980-х Клоді працювала також над картиною Сержа Генсбура «Шарлотта назавжди», короткометражним детективом Лорана Бутонна «Без підробки» і комедійним мультфільмом Анрі Ксонньє «Маркіз». У першій половині 1990-х років почалося творче співробітництво Оссар з режисером Жано-П'єром Жене. Першою стрічкою режисера, в якій вона виступила в якості продюсера стала кримінальна комедія «Делікатеси» (1990). Після цього разом вони працювали над картинами «Місто загублених дітей» та «Амелі», які завоювали любов глядачів і визнання професійних критиків. Паралельно Клоді Оссар працювала і з іншими режисерами, серед яких Душан Транчік («Коли зірки були червоними»), Манча Армендаріс («Історії з Кронена»), Артюр Жоффе («І буде світло»), Жан Мішель Вернер («Безглузда гра») і багатьма іншими. Також на початку 1990-х Оссар виступила одним з продюсерів фільму Еміра Кустуріци «Арізонська мрія» з Джонні Деппом у головній ролі. На початку 2000-х років Клоді працювала в якості продюсера над франко-бельгійським фільмом режисера Сержа Фрідмана «Мій ангел», де знялася Ванесса Параді, а також над мелодрамою Шанталя Лобі «Твої руки на моїй дупі», де до того ж виконала одну з ролей. У 2006 році вона приєдналася до своїх колег для роботи над кіноальманахом «Париж, я люблю тебе». Разом з нею в якості продюсера трудився також Кріс Болзлі, в тандемі з яким вони часто працювали і в наступних картинах: «Рікі» (2009) і «Притулок» (2009) Франсуа Озона, «Коко Шанель та Ігор Стравінський» Яна Кунена (2009), «Піна. Танець пристрасті» Віма Вендерса (2011), «Африка. Кров і краса» Сергія Ястржембського і «Обурені» Тоні Гатліфа (обидва 2012 року). У 2012 році Клоді виступила продюсером в ще одному фільмі Франсуа Озона — трилері «У будинку». А в 2013 році знову разом з Болзлі працювала над французькою комедією режисера Сільвена Шоме «Мій Аттіла Марсель». Зараз знову у співпраці з Болзлі вона займається продюсуванням біографічної драми «Foujita» режисера Кохейя Огури, яка повинна вийти на екрани в 2015 році. У 2002 році Клоді Оссар була запрошена в якості члена журі на Берлінський міжнародний кінофестиваль.
Клоді Оссар (повне ім'я Марі-Клоді Оссар) — французька кінопродюсер і актриса, відома своєю співпрацею з режисером Жаном-П'єром Жене. Народилася 16 грудня 1943 року в Парижі. У кінематографі почала працювати з 1980-х років. Її дебютом в якості продюсера стала документальна музична стрічка режисера Жана-Марі П'єра «Téléphone public» (1980). Після цього вона виступила виконавчим продюсером французького трилера «Діва», знятого режисером Жан-Жаком Бенексом, а також продюсером його наступного фільму «37,2 градусів вранці». В кінці 1980-х Клоді працювала також над картиною Сержа Генсбура «Шарлотта назавжди», короткометражним детективом Лорана Бутонна «Без підробки» і комедійним мультфільмом Анрі Ксонньє «Маркіз». У першій половині 1990-х років почалося творче співробітництво Оссар з режисером Жа

Katalog wideo