Gleb Plaksin

Заслужений артист РФ (2001).

Батьки Гліба Плаксина залишили Росію в 1917 році і оселилися у Франції. Народженого в 1925 році хлопчика вже через три з половиною роки посадили за рояль...

Закінчив Паризьку консерваторію (1943, клас фортепіано).

Життя Гліба Васильовича склалося вельми цікаво — воно була значне і незвичайне, як той величезний дивний автомобіль, що з'явився у нього ще в незапам'ятні часи...

Батько — офіцер гусарського полку царської армії, мати — медсестра, єдина жінка — кавалер ордена Святого Георгія трьох ступенів. У 1929 році його няньчив Федір Шаляпін. Коли Глібу виповнилося 14 років, Сергій Рахманінов, послухавши, як той грає на роялі, потиснув йому руку, сказавши, що тепер він спокійний за майбутнє російської культури. Закінчив Паризьку консерваторію. Глібу пророкували велике майбутнє. Юний музикант був бажаним гостем у концертних залах різних країн, очікувалося, що з часом він стане одним з кращих піаністів. Та почалася війна. Плаксін опинився в загоні французького Опору, воював у Бретані і Нормандії, в російському загоні, який вдарив у тил німецької армії і забезпечив успішну висадку союзників. У Нормандії він вступив рядовим в ударну роту «Дельта» 1-го батальйону 331-го полку 83-ї дивізії США.

Після війни — співробітник Радянської місії з репатріації військовополонених і переміщених осіб. Потім повернувся до Парижа, давав уроки музики, виступав з концертами у Франції, Італії, Данії. Член Спілки композиторів Франції з 1947 року. Згодом він разом з російськими військовими колесив на своєму відкритому Mercedes по всій Європі, розшукуючи дітей, вивезених німцями з СРСР. У 1955 році, отримавши радянське громадянство, якого він добивався 5 років, виїхав на постійне місце проживання в СРСР.

Працював в Ленінградській філармонії. Потім 35 років на іномовленні Держтелерадіо. Володів шістьма європейськими мовами: крім російської та французької — англійською, італійською, німецькою і румунською. Брав участь у дублюванні 210 іноземних кінофільмів на російську мову і сам знявся в 96-ти фільмах, серед яких трилогія «Помилка резидента», де грав шефа іноземної розвідки, невідомий публіці фільм «Далеко на Заході» про радянських партизанів у Франції з Миколою Крючковим у головній ролі, в ролі французького генерала у фільмі «Ад'ютант його превосходительства».

У червні 2004 року супроводжував президента Росії Володимира Путіна на урочистостях з приводу 60-річчя висадки союзників у Нормандії.

Пішов з життя 21 листопада 2008 в Москві. Урна з прахом похована на шостій ділянці Востряковського цвинтаря Москви.