Наталія Ужвій

Ната́лія Миха́йлівна Ужві́й (27 серпня (8 вересня) 1898, Любомль, Любомльський повіт, Волинська губернія, Російська імперія — 29 липня 1986 або 22 липня 1986, Київ, Українська РСР, СРСР) — українська радянська акторка театру і кіно. Народилася 27 серпня [8 вересня] 1898 року в Любомлі, тепер Волинська область, Україна, у багатодітній селянській родині (найстарша серед семи дітей). Сестра Ксеня (1902—1990) стала дружиною громадсько-політичного діяча Андрія Братуня, брати Євген, Назар і Михайло загинули в УРСР під час сталінського терору. У 1899 р. батько став робітником на Привіславській залізниці. До 1912 р. родина жила у робітничому селищі Брудно (нині у складі Варшави). Там Наталія навчалась спершу у залізничному училищі, потім — у міському двокласному училищі. Згодом через матеріальні нестатки була вимушена залишити навчання. Працю­вала швачкою, знання продовжувала набувати самостійно. В 1914 р. екстерном склала іспити на звання сільської вчительки та розпочала вчительську діяльність. Брала участь в аматорському гуртку у місті Золотоноша (перша роль — у п'єсі Г. Запольської «Мораль пані Дульської»). На початку 1920 р. гурток було реорганізовано на пересувний театр у складі агітбригади при Наркомосі УСРР. Агітаційно-художня бригада театру виступала перед солдатами Червоної армії. У грудні 1921 р керівник Золотоніського відділу народної освіти І. Мойся (псевдоним — Іван Ле) направив Ужвій до Києва на інструкторсько-режисерські курси. У 1922—1925 рр. навчалася в Драматичній студії при Першому державному драматичному театрі УРСР ім. Тараса Шевченка в Києві (наставник — І. Мар'яненко) і виступала на його сцені у допоміжній труппі. У 1925—1926 рр. працювала в Одеському Державному українському драматичному театрі. В Одесі зіграла першу роль у кіно — Галі Домбровської у фільмі «ПКП». У 1926—1934 рр. — працювала у Харкові у «Березолі», далі в Харківському українському драматичному театрі ім. Т. Шевченка.