Денис Матвієнко

Матвієнко Денис Володимирович (нар. 23 лютого 1979, Дніпропетровськ) — артист балету, Прем'єр Маріїнського театру (Санкт-Петербург, Росія), Заслужений артист України, єдиний у світі володар чотирьох Ґран-прі міжнародних конкурсів артистів балету. Володар Призу Вацлава Ніжинського, премії «Душа танцю» в номінації «Зірка». Запрошений соліст Большого театру (Москва, Росія), Нового національного токійського театру (Токіо, Японія), Ла Скала (Мілан, Італія), Опера Гарньє (Париж, Франція) та Американського театру балету (Нью-Йорк, США) тощо. Денис Матвієнко — представник третього покоління танцівників і хореографів. Дід і бабця Дениса в молодості були танцівниками знаменитого ансамблю «Жок». Пізніше дід Дениса Клоков Георгій Павлович (1931—2010), Народний артист України, Заслужений діяч мистецтв України, став засновником і керівником ансамблю «Дружба» (1960—1973), а згодом — фольклорно-хореографічного ансамблю «Славутич». Батьки Дениса — Матвієнко Володимир Іванович і Наталія Григорівна — також були танцівниками ансамблю «Славутич». Згодом батько Дениса став головним балетмейстером Київського театру естради (1988—1989) і головним балетмейстером Київського державного мюзик-холу (1989—1991).Дружина — Анастасія Матвієнко, солістка Маріїнського театру (Санкт-Петербург), донька — Єлизавета Матвієнко (27.01.2013). Сестра — Олена Матвієнко, балетний продюсер. З 1989 по 1997 навчався у Київському державному хореографічному училищі, у класі Валерія Парсегова. «Валерій… ростив у нас артистів, і в першу чергу — артистів думаючих». Будучи студентом хореографічного училища, в 17 років Денис Матвієнко дебютував на сцені Національної опери України в партії принца Дезіре у балеті «Спляча красуня». Випускний іспит збігся в часі з проведенням IV Міжнародного конкурсу артистів балету в Люксембурзі, у якому Денис планував брати участь. І директор училища Тетяна Олексіївна Таякіна пішла на безпрецедентний крок — перенесла дату випускного іспиту. На тому конкурсі Денис отримав головну нагороду. У червні 1997 року Денис Матвієнко став прем'єром Національної опери України. Менше ніж через рік, у 1998 році, він отримує ґран-прі ІІІ Міжнародного конкурсу артистів балету ім. Рудольфа Нурієва у Будапешті, а ще через рік, у 1999-му — Золоту медаль та Приз Вацлава Ніжинського на ІІІ Міжнародному конкурсі сучасної і класичної хореографії в Наґої (Японія). У 2001 році Матвієнко отримує запрошення від Маріїнського театру (Санкт-Петербург, Росія), де стає провідним солістом. Упродовж одного театрального сезону виконує там головні партії в балетах «Дон Кіхот» і «Коштовності», а також провідні партії у прем'єрах балетів «Попелюшка» Олексія Ратманського та «Блудний син» Джорджа Баланчина.З 2002 року Денис Матвієнко — запрошений соліст у Новому національному токійському театрі (Токіо, Японія). 2003 року повертається в Національну оперу України як прем'єр. У 2005 році Денис Матвієнко, разом з дружиною Анастасією Матвієнко, вирішує взяти участь у Х Московському міжнародному конкурсі артистів балету й хореографів та отримує на конкурсі Головний приз, а Анастасія — Золоту медаль. Одразу ж після конкурсу Денис Матвієнко отримує від керівництва Большого театру (Москва, Росія), в особі художнього керівника Олексія Ратманського, пропозицію перейти в трупу Большого театру як прем'єр. Але Матвієнко вирішує залишитися в Києві. І знову створює прецедент, ставши у 2005 році — першим з дореволюційних часів — запрошеним прем'єром трупи Большого театру. З 2007 року Матвієнко виступає як головний гість («Guest principal») у міланському оперному театрі Ла Скала та паризькому Опера Гарньє.