Бродерік Кроуфорд

9 грудня 1911, Філадельфія — 26 квітня 1986, Ранчо-Міраж — американський актор театру й кіно, радіо й телебачення. Народився в акторській сім’ї. Його батьки, дідусі та бабусі грали у водевілях. У 20–30-х роках його батько, Лестер Кроуфорд, знімався в кіно, а мати Гелен Бродерік — у голлівудських комедіях. Разом із батьками Бродерік виступав у театрі в продюсера Макса Гордона. Коли водевілі втратили свою популярність, Бродерік упродовж трьох місяців відвідував Гарвардський університет, але потім віддав перевагу стивідору в нью-йоркських доках. Він знову повернувся в театр і на радіо, у цей час він співпрацював із братами Маркс. Першу свою серйозну характерну роль він зіграв у п’єсі «Вона мене не любить» у лондонському театрі «Адельфі» 1932 року. За три тижні, які йшла постановка, акторський талант Кроуфорда помітив Ноел Кауард, який пізніше, в 1935 році, дав йому роль у бродвейській постановці своєї п’єси “Point Valaine”. На початку своєї кар’єри Кроуфорд асоціювався з міцним хлопцем із хриплим голосом, які грали майже виключно лиходіїв у гангстерських фільмах Слава прийшла до нього в 1937 році в ролі Ленні в постановці “Of Mice and Men” на Бродвеї, проте в кіноверсії ця роль дісталася Лону Чейні молодшому, якого після цього також почали знімати в однотипних ролях. Під час Другої світової війни Кроуфорд записався добровольцем до Військово-повітряних сил США. У 1944 році сержант Кроуфорд був відряджений до Великої Британії як конферансьє оркестру Гленна Міллера. У 1949 році Кроуфорд з’явився в ролі Віллі Старка, прототипом якого послужив політик із Луїзіани Г'юї Лонг, у фільмі «Вся королівська рать». За цей фільм Кроуфорд був удостоєний премії «Оскар» за найкращу чоловічу роль. У 1950 році він знявся в не менш касовому фільмі «Народжена вчора». Незважаючи на ці успіхи, кар’єра Кроуфорда пішла на спад завдяки однотипності пропонованих йому ролей і його неврівноваженості. Тим не менш, заслуговує на увагу відмінна гра актора у фільмах режисерів Філа Карлсона «Скандальна хроніка» (1952), Фріца Ланга «Людське бажання» (1954), Федеріко Фелліні «Шахраї» (1955) та Річарда Фляйшера «Між небесами та пеклом» (1956). Кроуфорд знявся також у «жахливому, але з чудовою виручкою» фільмі Стенлі Крамера «Не як чужий» (1955) і спробував щастя в європейських фільмах у жанрі пеплум у режисера Вітторіо Котаффаві в «Помсті Геркулеса» (1960), що йшла в американську назвою «Голіаф і дракон». У 1955 році телевізійний продюсер Фредерік Зів запропонував Кроуфорду головну роль у поліцейській драмі «Дорожній патруль». Серіал був дуже популярним упродовж чотирьох років (1955—1959), а потім неодноразово повторювалася на місцевих телевізійних каналах США. Це шоу повернуло кар’єрі Кроуфорда колишню славу, і він знімався на телебаченні до кінця свого життя, наприклад у серіалах «Правосуддя Берка», «Напруж звивини» та «Сиром’ятний батіг». У своїх телевізійних ролях Кроуфорд був однотипний. Після 1955 він зрідка з’являвся в американських кінострічках, хоча продовжував зніматися в європейських фільмах. Кроуфорд був одружений чотири рази. У нього двоє синів, Келлі та Кліф, від шлюбу з актрисою Кей Гріффіт. Третьою дружиною була актриса Джоан Табор. Він помер у 1986 році внаслідок інсульту в курортному містечку Ранчо-Міраж у Каліфорнії.