Джордж Річард Чемберлен

Повернувшись до Лос-Анджелеса, Джордж Річард Чемберлен знайшов собі агента і взявся обходити студії. Йому, як починаючому акторові, діставалися невеликі епізодичні ролі, а вільний час, якого у нього тепер було більш ніж достатньо, він присвячував урокам акторської майстерності. Зрештою, MGM вирішила запустити телевізійну версію «Доктора Кілдарі» (1961), який у той час непогано показав себе на великому екрані.

Інтерес до особистості Річарда підігріває й те, що він ніколи, за всі шістдесят з гаком років життя, не був одружений. Дітей у Річарда немає, навіть позашлюбних. Злі язики говорили навіть про його нетрадиційну орієнтацію. Протягом довгого часу актор спростовував чутки про свою гомосексуальність. Наприкінці сьомого десятка він написав свою автобіографію під назвою «Назустріч любові», в якій Чемберлен, нарешті, вирішив відкритися. 67-річний актор пояснює свою скритність тим, що якби він «відкрився» у зеніті слави, це було б крахом його кар'єри. Його романи з акторками на знімальному майданчику були бурхливими, але завжди нетривалими, і незмінно закінчувалися розставанням. До недавнього часу Річард ще робив заяви, що, може бути, років до сімдесяти він заспокоїться і одружиться на тій, яка гідна стати матір'ю його дитини. Та після трагічного випадку з сином одного з його близьких друзів Річард заявив, що ніколи не захоче мати дітей і що хоче померти самотнім. Він бере активну участь у діяльності фондів із захисту тварин. І навіть особисто дав притулок у себе кільком бродячим цуценятам. Нині Річард Чемберлен живе на Оаху, на Гавайському архіпелазі, який зробив своїм постійним домом, і його набагато більше хвилює здоров'я і добробут корінного населення острова, ніж кіно. Однак він продовжує ще зніматися. Серед його останніх кіноробіт фільми «Павільйон» (1999) і «Червоний телефон» (2001).