Х'ю Грант

У 1982 році у віці двадцяти двох років Грант дебютував у кіно, знявшись у трагікомедії «Привілейовані». Закінчивши коледж, він деякий час грав у трупі коміків «Жартівники з Норфолка» (Jockeys Of Norfolk), рецензував книги і навіть почав (але так і не закінчив) писати свій власний роман. У 1985 і 1986 році актор досить багато працював на телебаченні, знімаючись в серіалах і телефільмах. Його першим помітним успіхом став фільм 1987 року «Моріс» – мелодрама про любов студентів-геїв, за романом Е. М. Форстера. Ця робота принесла Гранту Кубок Вольпі за кращу чоловічу роль Венеціанського кінофестивалю, яку він розділив зі своїм партнером по фільму Джеймсом Вілбі. У тому ж році він знявся в кримінальному романтичному трилері «Біле зло». На молодого актора звернули увагу, і в 1988 році його можна було побачити одразу в п'яти фільмах. Першим стала мелодрама Гонсало Суареса «Гребти за вітром», де Гранту дісталася роль знаменитого поета-романтика лорда Байрона. Під час зйомок між ним і його партнеркою Елізабет Герлі почався роман, що продовжився тринадцять років. Далі пішли короткометражка «Ноктюрн», де Грант зіграв роль композитора Фредеріка Шопена, драма «Ночі в Бенгалі», невелика роль у трилері «Зоря» і фільм жахів Кена Рассела «Лігво білого хробака» за мотивами однойменного роману Брема Стокера. Всі ці фільми, хоча і додали Гранту акторського досвіду, успіху у публіки не здобули. У 1989 році актор знов був зайнятий на телебаченні, потім знявся в непримітній драмі «Переступаючи межу». У 1991 році він знову з'явився в ролі Шопена у парі з Джуді Девіс (актриса виконала роль письменниці Жорж Санд) у музичному романтичному фільмі «Експромт», після чого взяв участь в еротичній драмі Романа Поланскі «Гіркий місяць». 1994 року роль в романтичній комедії «Чотири весілля і одні похорони» принесла Гранту широку популярність і декілька престижних нагород і номінацій – так, він був удостоєний премії BAFTA і «Золотий глобус».