Олександр Проханов

Олександр Андрійович Проханов (26 лютого 1938, Тбілісі, Грузинська РСР) — радянський і російський письменник, сценарист, публіцист, журналіст, політичний і громадський діяч, російський православний націоналіст-шовініст. Член секретаріату Спілки письменників Росії. Головний редактор газети «Завтра». Лауреат премії Ленінського комсомолу (1982). Голова російської націоналістичної організації «Ізборський клуб». Народився 26 лютого 1938 року у Тбілісі. Прадіди Проханова, молокани, рятуючись від релігійних переслідувань, пішли з Тамбовщини й Саратовської губернії у Північну Осетію й на Закавказзя. Його дід Олександр Степанович Проханов був молоканським богословом й доводився рідним братом Іванові Степановичу Проханова, — засновнику й керівнику Всеросійського союзу євангельських християн (1911—1931) й віце-президенту Всесвітнього баптистського альянсу (1911—1928). Дядько О. А. Проханова, вчений-ботанік, залишився у СРСР після еміграції І. С. Проханова, був репресований, але потім звільнений. Закінчив Московський авіаційний інститут імені С. Орджонікідзе (1960). Працював інженером, лісником у Карелії і Підмосков'ї. У 1960—1970-х роках — співробітник газет «Правда», «Літературна газета». У 1971 році видав свої перші художньо-публіцистичні книги. У 1972 році був прийнятий до Спілки письменників СРСР. З 1986 року активно виступав з публіцистичними нарисами в російських патріотичних та націоналістичних виданнях.