Олексій Толстой

Олексій Костянтинович Толстой (5 вересня 1817, Петербург — 10 жовтня 1875) — російський письменник, поет, драматург, вихований на історичній Гетьманщині. Член-кореспондент Петербурзької Академії Наук. Народився у Петербурзі. Батько — граф Костянтин Петрович Толстой, мати — Ганна Олексіївна Перовська, «вихованка» (позашлюбна дочка) графа О. К. Розумовського, сина останнього гетьмана України. Дитячі роки провів на Стародубщині у маєтку матері. За допомогою друга Перовського — В. А. Жуковського — хлопчик був представлений теж восьмилітньому тоді наступникові престолу, згодом імператорові Олександру II, і був в числі дітей, що приходили до цісаревича по неділях для ігор. Відносини, що таким чином зав'язалися, тривали протягом усього життя Толстого. Відомий в Російській імперії як автор вишуканих балад, сатиричних віршів в українській бароковій традиції, писав белетризовану прозу на історичну тематику (трилогія «Смерть Івана Грозного», «Цар Феодор Іванович» і «Цар Борис»), а найбільшу славу здобув через участь у літературній містифікації Козьма Прутков (колективний псевдонім трьох двоюрідних братів). Найвизначніший літературний твір Толстого — історичний роман «Князь Срібний» (першодрук — 1862). Писав, зокрема, ліричні поезії на українські теми. Олексій Толстой клопотався за полегшення долі Т. Шевченка на засланні й сприяв його визволенню.