Анатолій Рибаков

Анато́лій Нау́мович Рибако́в (Аро́нов) (1 (14) січня 1911, Держанівка, Чернігівська губернія, Російська імперія — 23 грудня 1998, Нью-Йорк, США) — радянський письменник, сценарист, лауреат Сталінської премії. Народився в «містечку Держанівка під Черніговом, де його батько управляв винокуренними заводами» (дані ВРЕ, 2-ге видання). Єврей. У дитинстві 8 років жив в м. Щорс на Чернігівщині. Помер у 1998 році. В автобіографії Анатолій Наумович Рибаков (Аронов) вказує, що народився у м. Чернігів в сім'ї інженера. Соромився видатний письменник села, де народився, до самої смерті (чи боявся). По закінченні школи працював на Дорогомилівському хімічному заводі вантажником, потім шофером. У 1930 році вступив до Московського інституту інженерів транспорту. 5 листопада 1933 року був заарештований та Особливою нарадою колегії ОГПУ засуджений на 3 роки заслання за статею 58-10 (Контрреволюційна агітація і пропаганда). Після закінчення заслання, не маючи права жити в містах з паспортним режимом, поневірявся Росією. Працював, здебільшого, там, де не треба заповнювати анкети, однак з 1938 року по листопад 1941 був головним інженером Рязанського обласного управління автотранспорту. З листопада 1941 року по 1946 рік служив у Червоній Армії в автомобільних частинах. Брав участь у боях на різних фронтах, починаючи від оборони Москви і кінчаючи штурмом Берліна. Остання посада — начальник автослужби 4-го Гвардійського стрілецького корпусу (8-а гвардійська армія), звання — гвардії інженер-майор. За відзнаку в боях з німецько-фашистськими загарбниками визнаний таким, що не має судимості.