Олександр Соколовський

Олександр Олександрович Соколовський (8 вересня 1896, Конотоп, нині Сумська область — 22 серпня 1938) — український письменник-романіст доби Розстріляного Відродження. Письменник родом із м. Конотопа (нині Сумська область, Україна, тоді Чернігівська губернія). Народився в родині дрібного урядовця. Ще будучи учнем Чернігівської гімназії, прилучився до партії соціалістів-революціонерів. Керував робітничими й учнівськими гуртками на Чернігівщині, входив до складу бойової групи. 1914 р. вступив до Київського університету. Через рік був засуджений на 6 років каторги за розповсюдження прокламацій проти Першої світової війни. У 1915 — 1917 рр. перебував на засланні. Після Лютневої революції його було звільнено із саратовської каторжної тюрми. Соколовський повернувся в Україну, де взяв участь у революційній діяльності. 1918 заарештований німцями в Чернігові, потрапив до концтабору, з якого втік. Після закінчення Громадянської війни працював у Спілці кооператорів, в Укрбанку, був секретарем Київської філії товариства політкаторжан і зсильнопоселенців, пізніше працював науковим співробітником Музею революції в Києві. Як колишній есер, арештовувався органами ЧК-ДПУ в 1920 році в Чернігові і в 1924 році в Києві. Останній раз був заарештований 29 жовтня 1937 року. Йому було висунуто звинувачення в тому, що нібито 1932 року він увійшов до складу антирадянської есерівської організації, а 1936 року був перевербований в антирадянську українську націоналістичну організацію і очолив терористичну групу, яка ставила за мету насильницьке повалення Радянської влади в Україні. Соколовський був засуджений до страти виїзною сесією Військової колегії Верховного Суду СРСР 22 серпня 1938 року і того ж дня розстріляний. Військовою колегією Верховного Суду СРСР 18 липня 1957 року цей вирок було скасовано і справу припинено за відсутністю складу злочину.