Максим Горький

Макси́м Го́рький (Пєшков Олексій Максимович, також Горький Олексій Максимович; 16 березня 1868, Нижній Новгород, Нижньогородська губернія, Російська імперія — 18 червня 1936, Горки, Московська область, РРФСР, СРСР) — російський, пізніше радянський «пролетарський» письменник, драматург та публіцист; член РСДРП(б), деякий час дружив з Леніним. Народився у Нижньому Новгороді в сім'ї столяра Максима Савватійовича Пєшкова (1839–1871). Рано став сиротою і йому довелося жити у сім'ї свого діда по матері Каширіна. Тоді переніс натуральну віспу, про страждання під час цієї хвороби згодом написав у своїх спогадах. З 11-ти років «пішов у люди», був вимушений працювати на важких роботах, працював буфетним посудником на пароплаві, учнем в іконописній школі, пекарем і т. д. 1884 року він намагався вступити до Казанського університету. Тоді він почав знайомитися з різними філософськими течіями, зокрема марксизмом. На межі 1890—1900-х рр. Горький пише низку творів у неоромантичній манері («Стара Ізергіль»[ru], «Пісня про Сокола»[ru], «Пісня про Буревісника» тощо). Проте поряд із «Піснею про Буревісника» письменник створив цілком реалістичний роман «Фома Гордєєв»[ru], де на широкому історичному тлі зобразив російську буржуазію.