Рене Клер

Рене Клер (фр. René Clair, справжнє ім'я Рене-Люсьєн Шометт фр. René-Lucien Chomette; 11 листопада 1898, Париж — 15 березня 1981) — один з найзначиміших французьких кінорежисерів 1920-х і 1930-х років, творець жанру музичного фільму, письменник, актор. Відмінні риси його стрічок — ліризм і глибоке розуміння людської психології у поєднанні з гумором, що межує з буфонадою і сатиричним поглядом на суспільство. Відстоював незалежність французького кінематографу від Голлівуду, боровся проти «угоди Блюма — Бірнса»[ru]. Рене Шометт народився в паризькому кварталі Ле-Аль. Він належав до сім'ї, де кілька поколінь були успішними торговцями. Втім, ні Рене Шометт, ні його старший брат Анрі не продовжили сімейної традиції, вбачаючи своє покликання в мистецтві (Анрі Шометт згодом також став кінорежисером). Брати Шометт здобули класичну освіту в ліцеї Людовика Великого і ліцеї Монтеня. В шкільні роки майбутній Рене Клер проявляє схильності до поезії, намагається створювати п'єси, захоплюється боксом і фехтуванням. Після початку Першої світової війни Рене Шометт прагне потрапити на фронт (до армії було призвано його батька, брат пішов добровольцем), але через стан здоров'я потрапляє туди лише як санітар. У 1918 році він демобілізуватиметься через травму і зустрічає закінчення війни вже в Парижі. Війна, за спогадами Клера, була для нього серйозним потрясінням. Під час перебування на фронті він написав дві збірки віршів, що залишилися неопублікованими. Відразу після повернення з фронту він стає співробітником газети «Ентрансіжан» (фр. I Intransigeant) і друкується під псевдонімом «Рене Депре». Першим його репортажем було повідомлення про смерть поета Едмона Ростана. Завдяки своїм журналістським зв'язкам він знайомиться з відомими діячами кіно й літератури, зокрема з Луї Деллюком і Марселем Прустом. У кіно Рене привела Дамія (Марі-Луїза Дам'єн), для якої він писав пісні. У 1920 році його запрошують знятися у стрічці «Лілія життя», за п'єсою румунської королеви Марії. Для зйомок він бере собі новий псевдонім — Рене Клер (від фр. claire — ясний). У 1921 році він знімається у фільмах студії «Гомон», режисером яких був Луї Фейяд («Сирітка», «Паризетта») і фільмах Якова Протазанова («Сенс смерті», «За ніч кохання»). З 1922 року Рене Клер стає критиком «Paris-Journal» і «Theatre et Comtvdia illustres». У 1951 він видає свої тексти у збірці «Досконалий роздум».