Олексій Балабанов

Радянський і російський режисер, сценарист, актор і продюсер. Олексій Октябринович Балабанов народився 25 лютого 1959 року в Свердловську, Свердловська область, Росія (тоді це була частина СРСР), у сім'ї Октябрина Балабанова. Із 1966 по 1976 роки майбутній режисер у рідному місті відвідував середню школу, після чого вступив до Педагогічного інституту іноземних мов Горьківського в Нижньому Новгороді на перекладацький факультет. Закінчив цей закладу Олексій у 1981 році. Із цього моменту та до 1983 року Балабанов проходив військову службу в Радянській Армії (був офіцером у Вітебську, Білорусь). Завдяки цьому періоду в кар'єрі майбутній режисер побував у Африці й Азії. Пізніше його перевели на Військово-морський флот. Ще до початку повноцінної самостійної кар'єри в кіно, Олексій працював асистентом режисера на Свердловській кіностудії. У 1990 році Балабанов став випускником Вищих курсів сценаристів і режисерів у Москві. Повнометражний дебют Олексія в кінематографі відбувся в 1991 році з досить непоганого фільму "Щасливі дні". Пізніше в усіх своїх проектах чоловік поєднував амплуа режисера та сценариста. По-справжньому культовим для Балабанова став проміжок між 1997 по 2005 роки. Тоді він узяв участь у створенні картин "Брат" (1997), "Про виродків і людей" (1998), "Брат 2" (2000), "Війна" (2002), "Жмурки" (2005). Протягом 2006-2012 років фільмографію режисера та сценариста поповнили такі стрічки, як "Мені не боляче" (2006), "Вантаж 200" (2007), "Морфій" (2008, тільки режисура), "Кочегар" (2010), "Я теж хочу" (2012 + акторська гра). Олексій Балабанов був двічі одружений: із економісткою Іриною Балабановою (залишився син Федір), а пізніше з дизайнером Надією Васильєвою. Від цього шлюбу залишився син Петро. 18 травня 2013 року режисера не стало.