Мельвіль Пупо

Дата народження: 26.01.1973.

Місце народження: Франція, Париж.

Завдяки своїй матері, прес-аташе відомих режисерів, він з ранніх років був занурений у світ кіно. Його мати працювала якийсь час у Рауля Руїса, у якого Мельвіль і отримав свою першу роль у фільмі «Місто піратів».

У 1992 році він знімається в ролі молодшого брата головної героїні в культовому фільмі Жана-Жака Анно «Коханець» . Наступною знаменною роллю для нього стає роль Жермена у фільмі Лоранс Ферейри Барбоси «У звичайних людях немає нічого особливого», за яку він отримує свою другу номінацію на головну французьку кінематографічну премію «Сезар» у номінації «Кращий молодий актор». Перша номінація у нього була в 14 років за роль у фільмі Жака Дуайона «П'ятнадцятирічна дівчина».

У 1995 році він грає таємничого молодого чоловіка з темними помислами у фільмі «Найкращий вік» Дідьє Одефана і в «Щоденнику спокусника» Даніель Дюбре . У цьому ж році він працює з Еріком Ромером у фільмі «Літня казка». Але його кар'єра також постійно продовжує бути пов'язана з Раулем Руїсом, у фільмах якого він знімається практично щороку. Всього у них вісім спільних фільмів. У середині дев'яностих Мельвіль грає у нього в «Трьох життях і одній смерті» (1995) разом з Марчелло Мастроянні, в «Генеалогії злочину» (1996) з Катрін Деньов і в «Здобутому часі» (1998) з Джоном Малковичем, Венсаном Пересом, Еммануель Беар та іншими.

Мельвіль любить співпрацювати з молодими французькими режисерами. Він знімався у Греама Гуїта («Стріляючі зірки» (1997) і «Викрадачі» (1998), у Маріон Верну «Королеви на день» (2001). У 2003 році він брав участь у спільному франко-американському проекті «Розлучення» за участю Наомі Уотс, Кейт Гадсон, Жана-Марка Барра, Ромена Дюрі.

Мельвіля Пупо не можна віднести до медійних французьких кінозірок. Він рідко з'являється на телебаченні, не знімається в комерційних фільмах, надаючи перевагу авторському кіно. Однак він відомий завдяки тому, що тримається за свою незалежність і воліє займатися тільки тим, що йому дійсно цікаво – грати у фільмах, які його приваблюють, а також знімати самому. Його ім'я зазвичай пов'язують з культовими фільмами, що відбивають нове покоління французького кіно, другу «нову хвилю»; йому подобаються ролі зневірених, втрачених людей, або таємничих спокусників. Багато фільмів з його участю можна назвати дивними, з гранично особистісним баченням режисера, де його персонажі поєднують душу маргінала із зовнішністю похмурого красеня.