Борис Горбатов

Борис Леонтійович Горбатов (рос. Борис Леонтьевич Горбатов) (2 (15) липня 1908, Петромар'ївський рудник, нині місто Первомайськ Луганської області — † 26 січня 1954) — український радянський письменник, сценарист, секретар Спілки письменників СРСР. Лауреат двох Сталінських премій другого ступеня (1946, 1952). Писав переважно російською мовою. Борис Леонтійович Горбатов народився 15 липня 1908 року на Петромарьївському руднику, нині місто Первомайськ Луганської області. У 1917 році родина переїхала в м. Бахмут. У 12 років, навчаючись у школі, він створив першу в Україні дитячу піонерську групу, в 14 років став комсомольцем, а в 19 — більшовиком. У травні 1922 року на сторінках донецької робочої газети «Кочегарка» з'явився перший твір Б. Л. Горбатова — нарис «Ситі й голодні». У цій газеті робкор, а пізніше літературний співробітник публікував свої перші статті, нариси про життя і побут шахтарської молоді. Б. Л. Горбатов був одним з організаторів і активним учасником Союзу пролетарських письменників Донбасу «Забой», створеного в жовтні 1924 року. Обраний секретарем правління Всеросійської Асоціації пролетарських письменників, він переселяється в 1925 році до Москви. Тут Б. Л. Горбатов знайомиться з В. Маяковським і О. Серафимовичем. У 1926 році Горбатов повертається в Донбас, де в 1928 році виходить з друку його повість про комсомольців Донбасу «Осередок».