Костянтин Симонов

Костянтин (Кирило) Михайлович Симонов (рос. Константин (Кирилл) Михайлович Симонов; 15 (28) листопада 1915, Петроград, нині Санкт-Петербург — 28 серпня 1979, Москва) — російський письменник (поет, прозаїк, драматург, перекладач), журналіст і громадський діяч. Герой Соціалістичної Праці (1974). Лауреат Ленінської (1974) та шести Сталінських премій (1942, 1943, 1946, 1947, 1949, 1950). Кандидат у члени ЦК КПРС у 1952—1956 роках. Член Центральної Ревізійної Комісії КПРС у 1956—1961 і 1976—1979 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 2—3-го скликань. Симонов був редактором «Литературной газеты» (1938, 1950—1954), журналу «Новый мир» (1946—1950, 1954—1958). У 1938 році Костянтин Симонов закінчив Літературний інститут імені А. М. Горького. До цього часу він вже написав кілька творів — у 1936 році в журналах «Молода гвардія» та «Жовтень» були надруковані перші вірші Симонова. У тому ж році він був прийнятий в СП СРСР, вступив до аспірантури ІФЛІ, опублікував поему «Павло Чорний». У 1939 році був направлений як військовий кореспондент на Халхін-Гол, в аспірантуру не повернувся. Незадовго до від'їзду на фронт остаточно змінює ім'я і замість рідного Кирило бере псевдонім Костянтин Симонов. Причина — в особливостях дикції і артикуляції Симонова