Петро Ілліч Чайковський

Петро́ Іллі́ч Чайко́вський (рос. Пётр Ильич Чайковский, 25 квітня (7 травня) 1840, В'ятська губернія, Російська імперія — 25 жовтня (6 листопада) 1893, Санкт-Петербург, Російська імперія) — російський композитор, диригент і педагог. Автор 10 опер, 3 балетів, 6 симфоній, великої кількості романсів та інструментальних творів. Походив з українського роду Чайок. Прадід композитора, Федір Опанасович Чайка (1695—1767), походив з-під Кременчука, служив у Миргородському полку Війська Запорозького. Його син, Петро, народжений на Полтавщині (дід композитора), під час навчання у Києво-Могилянській академії, прийняв прізвище Чайковський. Пройшовши російсько-турецьку війну та відслуживши полковим лікарем, дід композитора став городничим Слободського та Глазова у В'ятській губернії, а 1785 року був приписаний до дворян Казанської губернії. До роду Чайковських належав і поет Євген Гребінка, автор романсу «Очі чорнії». Батько композитора, Ілля Петрович, займав різні пости в Департаменті гірничих і соляних справ, проводив геологічні дослідження в Новгородській губернії, викладав у Гірничому корпусі. Мати композитора, Олександра Андріївна, уроджена Ассієр, внучка французького скульптора Мішеля-Віктора Асьє (Michel Victor Acier), народилася у сім'ї митного чиновника в Петербурзі, грала на фортепіано і співала. 1833 року вона стала другою жінкою Іллі Петровича і народила шестеро дітей, серед яких Петро був другим. Мати займалася вихованням дітей, вчила їх музики, розмовляла з ними тільки французькою. Народився у селищі при Камсько-Воткінському заводі В'ятської губернії, нині місто Воткінськ (Удмуртія). За словами самого композитора, «виріс у глушині, з дитинства перейнявся невимовною красою характеристичних рис російської народної музики». Вчився грі на фортепіано з ранніх років. У 14-річному віці залишився без матері, яка померла від холери. Взяв на себе відповідальність за виховання молодших братів. За спогадами молодшого брата Модеста, «наймудріший і найдосвідченіший педагог, найбільш любляча й найніжніша мати не могла б нам замінити Петруся» Закінчив училище правознавства в Санкт-Петербурзі (1859), служив у міністерстві юстиції до 1863 року. Паралельно займався музикою в класах Російського музичного товариства, що було 1862 року перетворене на Петербурзьку консерваторію. У консерваторії вивчав композицію у класі А. Г. Рубінштейна. За роки навчання в консерваторії Чайковський написав ряд навчальних творів, зокрема квартет, п'єси для фортепіано. Закінчив консерваторію 1865 року, на випускному іспиті представив кантату на текст оди Ф. Шиллера «Ода радості». 1866 року переїхав до Москви на запрошення Миколи Рубінштейна викладати у щойно відкритій Московській консерваторії. У консерваторії Чайковський викладав композицію, гармонію і теорію музики, інструментування. Серед його учнів — Сергій Танєєв, Микола Кленовський. Чайковський брав активну участь у творчому житті Москви, тут він знайомиться з Львом Толстим, Олександром Островським (пізніше — автором лібрето до опери «Воєвода»), а 1868 — з композиторами «Могутньої купки», які зацікавили його програмною музикою. Серед творів цих років — 1-а симфонія та увертюра-фантазія «Ромео та Джульєтта» (1869).