Костянтин Треньов

Костянти́н Андрі́йович Треньо́в (21 травня (2 червня) 1876–19 травня 1945) — російський письменник родом з хутора Ромашова Харківської губернії; 1907—1931 жив в Сімферополі, РРФСР; з того часу низка оповідань на селянські теми, цикл нарисів «На Украине» (1916), в яких змальоване життя і побут українського народу. В українських театрах ставлять драми Треньова «Любов Ярова» (1927) і «На березі Неви» (1937). Народився на хуторі Ромашова Вовчанського повіту Харківської губернії (нині село Бакшеївка Вовчанського району Харківської області) в сім'ї колишнього кріпака Андрія Кириловича Треньова. У пошуках «вільної землі» сім'я Треньова перебралася з Харківської губернії в Область Війська Донського, де влаштувалася на хуторі Мокра Журавка, поблизу залізничної станції Міллерово (нині хутір Трёневка Міллеровський район Ростовської області). Початкову освіту здобув у земській школі. У 1890—1893 роках навчався в Донському окружному училище в станиці Каменська (нині місто Каменськ-Шахтинський), а по його закінченні — в землеробському училищі під Харковом. Закінчив Донську духовну семінарію в Новочеркаську (1896—1899), а потім — духовну академію в Петербурзі. У 1901—1903 роках навчався в Петербурзькому археологічному інституті. Вже будучи відомим письменником, в 1921 році прослухав курс на агрономічному факультеті в Таврійському університеті.