Ульріх Зайдль

Австрійський кінорежисер, сценарист і продюсер. Виріс в Нижній Австрії (Horn) в родині суворих католиків, лікарів за фахом, в молодості планував для себе кар'єру священика. Першими його роботами були декілька документальних фільмів: «Хороші новини», «Моделі» (про повсякденне життя фотомоделей), «Тваринна любов» (про прихильності до тварин). У 2001 р на екрани вийшов його перший художній фільм «Собачі дні», відзначений гран-прі Венеціанського кінофестивалю. У 2003 р заснував кінокомпанію Ulrich Seidl Filmproduktion GmbH і з тих пір сам продюсував свої фільми. Фільм «Імпорт-експорт» був представлений у 2007 році на Канському кінофестивалі. У 2012 році вийшов фільм «Рай: Любов», перший з фільмів трилогії про трьох австрійських жінок, по-різному проводять свою відпустку. У першому фільмі жінки постбальзаківського віку їдуть секс-туристками в Африку, в другому («Рай: Віра», 2012 року) медсестра-рентгенолог добровільно стає католицької місіонеркою серед іммігрантів, в третьому мова йде про дівчину-підлітка в дієтичному таборі («Рай : Надія», 2013). Перший з фільмів трилогії потрапив в номінацію Каннського фестивалю 2012 р Фільм також удостоївся Австрійської кінопремії 2013 р за роботу продюсера, режисера і кращої актриси (Маргарете Тізель). Характерний стиль Зайдля — драми в нарочито неупередженої манері псевдодокументалізма. Зайдль одружений на журналістці Вероніці Франц (р. 1965), яка брала участь у всіх його пізніх фільмах як співавтор сценарію і подборщіца акторського складу. У 2014 році на Венеціанському кінофестивалі був показаний хоррор «Я бачу, я бачу», знятий Веронікою Франц і племінником Ульріха Зайдля Северином Фіала. У Ульріха Зайдля та Вероніки Франц — двоє дітей. Сім'я живе у Відні.