Ульріх Мюе

Німецький актор театру і кіно. Найбільший успіх йому принесла головна роль у фільмі «Життя інших», який в 2007 році був удостоєний премії «Оскар» як кращий фільм іноземною мовою. Син кушніра, він спочатку хотів стати будівельником і закінчив технікум. Потім проходив військову службу в армії НДР, причому йому випало служити в підрозділі прикордонників, які охороняли Берлінську стіну. Саме тоді у нього виявилася виразка шлунка, через яку він достроково демобілізувався і в 1975 році вступив на навчання в Лейпцизький театральну школу імені Ганса Отто. Перший театральний сезон Мюе провів в Державному театрі Хемница. У 1982 році драматург і режисер Хайнер Мюллер, який ставив у Берліні «Макбета» запросив Ульріха взяти участь в постановці. У 1983 році Ульріх увійшов до складу трупи берлінського Німецького театру. Незабаром Мюе став зіркою цього театру і зіграв на його сцені багато ролей. За роль в спектаклі «Клавиго» (по Гете), поставленому на сцені віденського Бургтеатра Клаусом Пайманом, актор отримав приз Gertrud-Eysoldt-Ring. З середини 1980-х Ульріх Мюе став також активно зніматися в кіно-і телефільмах. Телевізійні фільми принесли Мюе популярність в Німеччині. Одна з найвідоміших робіт Ульріха Мюе — в поліцейському серіалі «Der letzte Zeuge» («Останній свідок»). Європейська популярність прийшла до Ульріху в 1997 році після ролі в картині Міхаеля Ханеке «Забавні ігри». Інший знаковою роботою для Мюе став фільмом молодого режисера Флоріана Хенкеля фон Доннерсмарка «Життя інших», відзначеного в 2006 році безліччю почесних кінонагород: премія «Оскар» за кращий фільм на іноземній мові, премію Європейської кіноакадемії, нагороди Німецької і Баварської кіноакадемій і номінацію на премію британської кіноакадемії. Незабаром після «оскарівського» тріумфу фільму повідав журналістам про те, що хворий на рак шлунка. Помер у віці 54 років, в будинку своєї матері в Вальбек, недалеко від Лейпцига, куди приїхав за кілька днів до смерті. Похований там же. Актор був тричі одружений. Перший раз він був одружений на драматурга Аннегрет Хан, яка народила йому двох дітей. Андреас — берлінський фотограф. Конрад — художник. Другий раз він одружився в 1984 році на актрисі Йенні Грёльман (1947-2006), після роману на знімальному майданчику телефільму «Поггенпулі». Їхня донька Анна Марія також стала актрисою. Ульріх був також вітчимом для дочки Йенні — Жанни, візажиста. Мюе і Грёльман розлучилися в 1990 році. Його останньою дружиною стала актриса Сусанна Лотар (1960-2012), яка народила йому двох дітей — Софі Марі і Якоба. Всього ж Мюе був батьком п'ятьох дітей. Лотар і Мюе багато і охоче грали разом, наприклад, в «Забавних іграх» Міхаеля Ханеке, в постановці Петера Цадек п'єси Сари Кейн «Чисті» в 1999 році, у фільмі «Немезида» (2010), останній картині актора, де зіграли пару, переживає кризу у відносинах. Лотар пішла з життя за день до п'ятої річниці смерті Мюе, причини її смерті не розкривалися.