Для перегляду відео і коректної роботи
сайту вимкніть плагін AdBlock.
Donald Rumsfeld
Дональд Рамсфельд
Дональд Генрі Рамсфелд (англ. Donald Henry Rumsfeld, 9 липня 1932, Еванстон, Іллінойс — 29 червня 2021, Таос, Нью-Мексико) — американський політичний діяч, республіканець, міністр оборони США в 1975—1977 роках (адміністрація Джеральда Форда) і в 2001—2006 роках (адміністрація Джорджа Буша-молодшого). У 1970-х роках був наймолодшим, а після повторного призначення став найстаршим міністром оборони в історії США. 1983 року відвідав Ірак, де зустрівся з Саддамом Хусейном для обговорення допомоги США в іракській агресії проти Ірану. Загалом обіймав посаду міністрів оборони найдовше, крім Роберта Мак-Намари. Під час другого терміну був прихильником і основним виконавцем плану війни в Іраку. Відправлений у відставку 8 листопада 2006 після поразки республіканців на виборах до Конгресу 2006 року; його наступником Буш призначив Роберта Гейтса. Ці зміни затвердив Сенат США, і 18 грудня 2006 Гейтс офіційно змінив Рамсфелда на посаді. Разом із Полом Вулфовіцем належав до провідних неоконсерваторів США. Лауреат нагороди «Хранитель вогню» Центру політики безпеки США (1998). Після закінчення 1954 року Принстонського університету, у 1954—1957 рр. служив у військово-морській авіації США, демобілізувався в ранзі молодшого лейтенанта. 1958 р. — вступив на державну службу і почав політичну кар'єру — був адміністративним помічником конгресмена від штату Огайо Девіда Деннісона. 1959 р. — адміністративний помічник конгресмена Роберта Гріффіна від штату Мічиган. 1960-62 рр. — працював у чиказькій інвестиційній фірмі Бекер енд компані.
Дональд Генрі Рамсфелд (англ. Donald Henry Rumsfeld, 9 липня 1932, Еванстон, Іллінойс — 29 червня 2021, Таос, Нью-Мексико) — американський політичний діяч, республіканець, міністр оборони США в 1975—1977 роках (адміністрація Джеральда Форда) і в 2001—2006 роках (адміністрація Джорджа Буша-молодшого). У 1970-х роках був наймолодшим, а після повторного призначення став найстаршим міністром оборони в історії США. 1983 року відвідав Ірак, де зустрівся з Саддамом Хусейном для обговорення допомоги США в іракській агресії проти Ірану. Загалом обіймав посаду міністрів оборони найдовше, крім Роберта Мак-Намари. Під час другого терміну був прихильником і основним виконавцем плану війни в Іраку. Відправлений у відставку 8 листопада 2006 після поразки республіканців на виборах до Конгресу 2006 року; й