Aleksandr Korneychuk

Олександр Корнійчук

Олександр Корнійчук
Корнійчу́к Олекса́ндр Євдоки́мович (12 (25) травня 1905, Христинівка, Уманський повіт, Київська губернія, Російська імперія — 14 травня 1972, Київ, Українська РСР, СРСР) — український радянський компартійний письменник, драматург, публіцист, державний та громадський діяч; член Президії ЦК Компартії України у червні 1953 — червні 1954 року. Голова Верховної Ради Української РСР, нарком закордонних справ Української РСР, голова Урядового комітету з присудження премій ім. Т. Шевченка; академік АН Української РСР за відділенням літератури та мови (1939), академік АН СРСР за відділенням літератури та мови (27.09.1943), доктор філологічних наук (27.10.1943), віцепрезидент Всесвітньої Ради миру, Герой Соціалістичної Праці (23.02.1967), п'ятикратний лауреат Сталінської премії (1941, 1942, 1943, 1949, 1951). Голова Спілки письменників Української РСР у 1938—1941 та в 1946—1953 роках. Член ЦК КПУ в 1949—1972 роках. Член ЦК КПРС в 1952—1972 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 1—8-го скликань. Депутат Верховної Ради Української РСР 1—8-го скликань. Голова Верховної Ради Української РСР 2—3-го і 5—8-го скликань (у 1947—1953 і 1959—1972 роках). Народився 12 травня 1905 року на станції Христинівка, тепер районний центр Христинівського району Черкаської області, Україна. Син робітника—слюсаря залізничного депо станції Христинівки Євдокима Митрофановича Корнійчука та домогосподарки Меланії Тодорівни (Федосіївни) Стецюк. Навчався в двокласній церковнопарафіяльній школі села Дзендзелівки, а з 1913 року — в Христинівській залізничній школі, яку закінчив у 1917 році. З 1917 по 1919 рік навчався в Уманському міському двокласному училищі, навчання не завершив через смерть батька. З 1919 року працював ремонтним шляховим робітником на залізниці в Христинівці. Був керівником українського драматичного гуртка при залізничному клубі станції Христинівки. У 1923 році вступив до комсомолу. Освіту здобув на робітничому факультеті (1923—1925) та на мовно-літературному факультеті Київського інституту народної освіти (1925—1929). У 1929—1930 роках працював сценаристом Київської кінофабрики, викладав на сценарних курсах у Києві. У 1930—1934 роках — сценарист Харківської кінофабрики, художній керівник Одеської комсомольської кінофабрики, редактор-сценарист тресту «Українфільм». У 1925 дебютував оповіданням «Він був великий», присвяченою Леніну. Також був автором оповідань «Веселеньке», «Студентське», «Добре серце», «В'юн», «Заплутана проблема» та детективної повісті «Через кордон». Писав в основному п'єси на політичні теми завжди згідно з «лінією партії» (політичними й ідеологічним настановами ЦК ВКПб/КПРС). Дебютні Корнійчукові драматичні твори «На грані» (1928), «Кам'яний острів» (1929), «Штурм» (1930) були спрямовані проти «українських буржуазних націоналістів й інших ворогів народу». Комедія «Фіолетова щука» (1930) стала основою сценарію для фільму «Приємного апетиту».
Корнійчу́к Олекса́ндр Євдоки́мович (12 (25) травня 1905, Христинівка, Уманський повіт, Київська губернія, Російська імперія — 14 травня 1972, Київ, Українська РСР, СРСР) — український радянський компартійний письменник, драматург, публіцист, державний та громадський діяч; член Президії ЦК Компартії України у червні 1953 — червні 1954 року. Голова Верховної Ради Української РСР, нарком закордонних справ Української РСР, голова Урядового комітету з присудження премій ім. Т. Шевченка; академік АН Української РСР за відділенням літератури та мови (1939), академік АН СРСР за відділенням літератури та мови (27.09.1943), доктор філологічних наук (27.10.1943), віцепрезидент Всесвітньої Ради миру, Герой Соціалістичної Праці (23.02.1967), п'ятикратний лауреат Сталінської премії (1941, 1942, 1943, 19

Каталог відео