Владислав Красновецький

Владислав Красновецький (пол. Władysław Krasnowiecki; нар. 4 січня 1900, Краків, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина — пом. 14 лютого 1983, Варшава) — польський актор театру і кіно, режисер, педагог. Лауреат Державної премії Польської народної республіки (ПНР) (1955, 1966). У 1921 році закінчив школу драматичного мистецтва у Кракові. У 1928 році здав екстерном іспити на режисера. У міжвоєнний період виступав на сцені Краківського драматичного театру імені Юліуша Словацького (1918-1922, 1923-1925, 1928-1930) і Театру Народового та Камерного театру у Варшаві. Після приєднання Західної України і Західної Білорусі до СРСР в 1939 році опинився у Львові, був учасником Народних Зборів Західної України. Наприкінці 1940 року обраний членом Центральної виборчої комісії з виборів депутатів трудящих. Під час німецько-радянської війни перебував на території СРСР, вступив до масової організації польської еміграції на території СРСР — Союз польських патріотів. Керував фронтовим театром польських армійських підрозділів в СРСР, який в 1944 році був реорганізований на Театр Війська Польського.