Ольга Кобилянська

О́льга Кобиля́нська (27 листопада 1863, м. Ґура-Гумора — 21 березня, 1942, м. Чернівці) — українська модерністська письменниця, рання учасниця феміністичного руху на Буковині. Майстриня драматичної повісті та оповідань на теми утиску українського жіноцтва, кризового становища села. Порушувала питання етики та моральної досконалості людини в умовах насильства та соціальної несправедливості. Авторка повістей «Людина» (1886), «Царівна» (1895), «Ніоба» (1905). Соратниця Лесі Українки, Наталії Кобринської. Батько, дрібний урядовець Юліан Якович Кобилянський, народився на Галичині (навчався у школі в Бучачі). Належав до шляхетного роду, який мав свій герб і походив із Наддніпрянщини. Проте папери про шляхетність з легковажної руки Якова Кобилянського (батька Юліана і діда Ольги Кобилянської, який проживав у Бучачі) не були нотаріально підтверджені, бо той вважав, що синові буде достатньо для заробітку його розумної голови. Це мало згодом великий вплив на долю письменниці. Мати, Марія Йосипівна Вернер, походила зі спольщеної німецької родини. Її родичем був відомий німецький поет-романтик Захарій Вернер. З любові до чоловіка Марія Вернер вивчила українську мову, прийняла греко-католицьку віру та виховувала всіх дітей у пошані та любові до українства. Ольга дуже любила і глибоко шанувала матір, називала її "наша лагідна «Свята Анна». Брат Ольги Степан був живописцем (серед його творів — портрети сестри). Ще один брат — Юліан — прославився як філолог і автор кількох підручників із латинської мови. Сестра Ольги Євгенія мала правдивий талант до музики, майстерно грала на фортепіано. Народилася Ольга Кобилянська 27 листопада 1863 року в містечку Ґура-Гумора в Південній Буковині четвертою з семи дітей. Коли Ользі було 5 років, батька переводять до міста Сучави. Там Кобилянські заприятелювали з місцевим парохом та українським письменником Миколою Устияновичем. Як між родинами загалом, так і між їхніми доньками, зокрема Ольгою Кобилянською та Устиянович, зародилася щира дружба, яка тривала все життя письменниці. 1875 року родина Кобилянських переїжджає до гірського містечка Кимполунг, де батько отримав посаду секретаря при старостві. Тут Ольга вступає до німецької початкової школи, вчиться гри на фортепіано. Української мови Ольга навчалась удома і приватно, у школі — лише німецької та румунської. У Кімполунзі головним осередком культури був дім міського старости Йозефа Кохановського. У цьому домі Ольга випозичала книжки, слухала музику, «пізнавала гарних людей і зустрічалася з прихильністю до українців». Вірною подругою Кобилянської назавжди стає Августа Кохановська. «Вона є мій „добрий ангел“, як я її все називаю, і в ній пізнала я одну з тих немногих товаришок, котра мене справді любить», — згадуватиме згодом Кобилянська. Між ними була сильна душевна спорідненість.