Антон Макаренко

Анто́н Семе́нович Макаре́нко (1 (13) березня 1888, Білопілля — 1 квітня 1939, Голіцино) — радянський педагог і письменник, один із засновників системи дитячо-підліткового виховання. Макаренко передусім відомий як український соціальний педагог, якого вважають одним із найвидатніших педагогів світу; його теорія і методика виховання в колективі та теорія сімейного виховання, розроблені в 1920-ті роки в Україні, є предметом досліджень науковців (зокрема, макаренкознавців) з багатьох країн. Як письменник є автором низки російськомовних літературно-педагогічних творів. Здійснив у педагогічній практиці дослід, який не має прикладів, масового перевиховання дітей-правопорушників в трудовій колонії ім. М. Горького (1920–1928, під Полтавою, з 1926 в Куряжі поблизу Харкова) і дитячій комуні ім. Ф. Е. Дзержинського (1927-35, в передмісті Харкова). Народився 13 березня 1888 року в місті Білопілля Харківської губернії (нині районний центр Сумської області України). Батько був робітником (малярем) у вагонних залізничних майстернях. 1895 року семирічного Антона віддали в двокласне початкове училище. У січні 1901 року сім'я Макаренка переїздить у Крюків. Макаренко став учнем Кременчуцького чотирикласного міського училища. 1904 року Антон Макаренко закінчує Кременчуцьке міське училище на «відмінно». У серпні 1904 року (у 16 років) Макаренко став слухачем однорічних педагогічних курсів при Кременчуцькому міському училищі, що мали на меті підготовку викладачів початкової школи. Навесні 1905 року Макаренко успішно закінчив курси і отримав свідоцтво, що давало право викладати в початковій школі.