Лариса Шепітько

Шепітько Лариса Юхимівна (6 січня 1938, Бахмут, Донецька область, Українська РСР — 2 липня 1979, Калінінська область, Російська РФСР) — українська радянська кінорежисерка, сценаристка, актриса. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1974). Лауреат Державної премії СРСР (1979, посмертно). Членкиня Спілки кінематографістів РРФСР. Лариса Шепітько народилася 6 січня 1938 року в місті Артемівськ (нині Бахмут) Донецької області. Мати Єфросинія Ткач, одна виховувала трьох дітей. Батько Лариси пішов з сім'ї коли вона була маленькою. У 1954 році закінчила середню школу у Львові. У 1955 вступила до Всесоюзного державного інституту кінематографії на режисерський факультет (майстерня Олександра Довженка, після його смерті в 1956 — майстерня Михайла Чіаурелі). Ще в студентські роки знялася в кількох фільмах як акторка, в тому числі в «Поемі про море» (1958), початій Довженком та завершеній його дружиною, Юлією Солнцевою. Перший повнометражний фільм — дипломна робота «Спека» (1963) за повістю Чингіза Айтматова «Верблюжі очі» — знімався в Киргизії, де якраз незадовго до цього була реорганізована Кіностудія документально-художніх фільмів, що одержала в 1961 назву «Киргизфільм». На етапі монтажу картини Ларисі допомагав Елем Клімов, на той час — також студент ВДІКу. 1963 року вони стають подружжям (їх єдиний син Антон народився в 1973). А фільм «Спека» був удостоєний премії за дебют на МКФ у Карлових Варах (1964). Популярність приніс її другий фільм — «Крила» (1966), що розповідає про долю повоєнної льотчиці Наталії Петрухіної. Одну з найкращих своїх ролей у цьому фільмі зіграла Майя Булгакова, визнана в 1966] «найкращою актрисою року». Наступний фільм — «Батьківщина електрики» (за мотивами оповідання Андрія Платонова) — знімався в селі Сєроглазка Астраханської області, причому в картині були зайняті й багато непрофесійних виконавців — жителів села. Фільм разом із новелами «Ангел» А. С. Смирнова та «Мотря» Г. С. Габая був повинен увійти в кіноальманах «Початок незнаного століття», який студія «Мосфільм» готувала до 50-річчя жовтневого перевороту. Однак із цензурних міркувань ні «Батьківщина електрики», ні «Ангел» не були випущені на екран (картину вдалося відновити і показати глядачам тільки через 20 років, у 1987). До речі, саме Андрій Смирнов незабаром зняв свій найвідоміший фільм «Білоруський вокзал» (1970), зйомки якого спочатку планувалося доручити Ларисі Шепітько.