Ларс фон Трієр

Народився 30 квітня 1956 року в Копенгагені в родині державних службовців Інгер і Ульфа Трієра. Батьки дотримувалися лівих поглядів, батько був соціал-демократом, мати — комуністкою. Інгер Трієр розділяла ідеї «вільного виховання», результатом останнього стало те, що, з одного боку, Ларс рано навчився відповідальності і самостійності, з іншого — кинув середню школу, бо не зумів вписатися в її жорсткі рамки. Ульф Трієр був наполовину євреєм, і інтерес до єврейських коренів визначав особисту ідентифікацію юного Ларса, пару раз він навіть відвідував синагогу. Пізніше, вже у зрілому віці, режисер дізнався, що в ньому немає ні краплі єврейської крові. Інгер Трієр незадовго до смерті зізналася синові, що його справжній батько — німець Фріц Міхаель Гартман, який колись був її підлеглим. Спроби Трієра налагодити контакти з біологічним батьком не увінчалися успіхом.

У Ларса рано виник інтерес до кіно, свій перший фільм — хвилинну мультиплікаційну стрічку «Подорож у Гарбузову країну» (Turen til Squashland, 1967) — він створив у 11 років. Інгер Трієр, чий брат Берзі Гест (Børge Høst, 1926-2010) був відомим у країні документалістом, підтримувала захоплення сина. Вона віддала йому свою восьмиміліметрову камеру і приносила з роботи старі плівки, за допомогою яких Трієр навчався монтажу. Одного разу серед кіноуривків йому трапився фрагмент фільму Карла Теодора Дреєра «Пристрасті Жанни д'Арк» (фр. La passion de Jeanne d'Arc, 1928), який сильно його вразив. У 12 років Трієр знявся у фільмі Томаса Віндінга «Таємне літо» (Hemmelig sommer, 1969), під час роботи над яким його «найбільше цікавила технічна сторона». Коли через півроку він повернувся на студію, йому «дозволили взяти участь у процесі — ставити світло і так далі». У 17 років Трієр хотів вступити у Копенгагенську кіношколу, але йому відмовили. Тоді він записався в асоціацію кінолюбителів «Група фільм-16» (Filmgrupp-16) і одночасно за протекцією дядька влаштувався редактором у Данську кінофундацію. Там у вільний від основної роботи час ним були створені короткометражні картини «Садівник, що вирощує орхідеї» (1977) і «Блаженна Менте» (1979). Представлені на приймальному іспиті ці стрічки дозволили Трієру нарешті вступити у Кіношколу.

Починаючи з «Садівника», Трієр став додавати до свого прізвища в титрах аристократичну приставку «фон». Псевдонім виник з сімейного анекдоту: дідусь режисера Свен Трієр, який жив у Німеччині, підписувався «Св. Трієр» (Sv. Trier), навколишні невірно інтерпретували це скорочення і стали звертатися до нього «пан фон Трієр». Говорячи про свій псевдонім, Трієр також вказує на Стріндберга, який підписував свої листи «Rex» («Король»), американських джазменів, які використовували як імена дворянські титули, і кінематографістів Штернберга і Штрогейма, яким частка фон «зовсім не зашкодила в Голлівуді».

Трієр закінчив Національну датську кіношколу у 1983 році. У кіно Ларс фон Трієр дебютував в 1976 році короткометражним фільмом Orchideengärtnereien. Його дипломною роботою був короткометражний фільм «Картини визволення» (Befrielsesbilleder), який завоював Головну нагороду на Мюнхенському кінофестивалі в 1984. Першою роботою у «великому» кіно став фільм «Елемент злочину» (1984), що отримав призи на кінофестивалях у Каннах, Чикаго і Мангеймі. У цьому ж фільмі Ларс фон Трієр вперше виступив як актор, сценарист й оператор. Ларс фон Трієр став відомий публіці за фільмами «Епідемія» (1987) і «Європа» (1991). «Європу», у якій американець подорожує напівзруйнованою Німеччиною 1945 року, відрізняли яскраві візуальні та аудіо-рішення — похмурі чорно-білі декорації залізниць, мостів і тунелів, накладення кадрів, дзеркальні відображення, ширококутні деформації. Фільм брав участь в основному конкурсі Каннського кінофестивалю 1991 року. «Елемент злочину», «Епідемія» і «Європа» утворили трилогію, для кожної з складових якої фон Трієр написав свій маніфест. Трилогія була задумана, коли фон Трієр працював над «Елементом злочину» і вирішив розвинути його ідеї. Фільми трилогії не мають загального сюжету і зроблені в різному стилі, однак об'єднані спільною темою: Європа виявляється охоплена якимось лихом, що нагадує пост-апокаліптичні сценарії, а головний герой намагається розібратися зі своїм власним минулим.

У 1992 році Ларс фон Трієр запустив один з найбільш незвичайних проектів у світовому кінематографі — фільм «Вимір». Цей чи то детектив, чи то трилер знімався по три-чотири хвилини на рік у різних містах Європи. Передбачалося, що він буде закінчений в 2024 році. Проте з часом режисер охолов до цього витвору і остаточно його закинув. Планувалося, що незакінчений фільм буде випущений на DVD ще до прем'єри «Меланхолії».

Славу з обох боків Атлантики приніс фон Трієру телесеріал «Королівство» (1994), прозваний «європейською відповіддю на "Твін Пікс"», який настільки полюбився глядачам, що була навіть випущена 280-хвилинна кіноверсія.