Клод Брассер

Клод Брассе́р (фр. Claude Brasseur, справжнє ім'я — Клод Еспінасс фр. Claude Espinasse); нар. 15 червня 1936, Нейї-сюр-Сен, Франція — 22 грудня 2020) — французький актор. Син актора П'єра Брассера і акторки Одетт Жуайє. Дворазовий лауреат премії «Сезар» у 1977 і 1980 роках.. Клод Брассер народився 15 червня 1936 року в Нейї-сюр-Сен у кінематографічній сім'ї акторів П'єра Брассера та Одетт Жуайє. Після відвідин акторських курсів Раймона Жирардо та Рене Симона та нетривалого навчання у Консерваторії драматичного мистецтва, Брассер 1955-го року дебютував на театральній сцені у постановках «Іуди» Марселя Паньоля та «Смачного, панове» Ельвіра Попеску. Згодом дебютував у кіно, знявшись у фільмах Жоржа Лампена «Зустріч у Парижі» та Марселя Карне «Країна, звідки я родом» (обидва 1956). У 1956—1959 роках Клод Брассер служив за контрактом у десантних військах. Після закінчення служби повернувся у кінематограф, знявшись разом з Жаном Габеном у стрічці «Лугова вулиця» Дені де Ла Пательєра (1959) та зі своїм батьком у фантастичному фільмі Жоржа Франжю «Очі без обличчя» (1960). Але справжнього успіху Брассер досяг на телебаченні, зігравши у телефільмі «Таємниця жовтої кімнати» (1965) репортера Джозефа Рулетабію та головну роль у серіалі «Нові пригоди Відока» (1971). Разом з тим Брассер працює з молодими талановитими кінематографістами Жан-Люком Годар («Банда аутсайдерів», 1964), Коста-Гаврасом («Одна людина зайва», 1967) та Франсуа Трюффо («Така красуня, як я», 1972). На початку 1970-х років Клод Брассер більше уваги приділяє роботі у телесеріалах, а знявшись у кінофільмах Іва Робера «І слони бувають невірні» (1976) та «Супершахрай» (1976) Клода Піното, отримує свій перший «Сезар» за найкращу чоловічу роль другого плану. Через три роки актор знову отримав «Сезара» — цього разу вже за головну роль у «Війні поліцій» (1979) Робіна Девіса. Світова слава до Клода Брассера прийшла після ролі Франсуа Береттона, батька головної героїні Софі Марсо, у комерційних фільмах Клода Піното «Бум» (1980) та «Бум 2» (1982). У 1990-х роках Брассер менше грає головні ролі у кіно, зосередившись на роботу в театрі. У 1992 році актор знався у стрічці Едуара Молінаро «Вечеря», отримавши ще одну номінацію на «Сезара». У 2007 році Клода Брассера було обрано Президентом 32-ї церемонії вручення кінематографічної премії «Сезар».