Фред Астер

Фред Асте́р (англ. Fred Astaire, справжнє ім'я — Фредерік Е. Аустерліц, Frederick Austerlitz) ; 10 травня 1899 — †22 червня 1987) — американський танцюрист, хореограф, кіноактор і співак австро-єврейсько-німецького походження. Поставив багато хореографічних номерів у фільмах. Виконав ролі в музичних фільмах («Танцююча леді», «Ритм свінгу», «Потанцюймо», «Великодній хід» (англ. Easter parade, 1948), «Смішне обличчя» (1957), у театрі («На останньому березі»), в драматичних фільмах, («На березі», 1959.) Знявся в 10 фільмах із своєю найпопулярнішою партнеркою в танцях, Джинджер Роджерс. У списку 100 найкращих акторів усіх часів, складеному Американським інститутом кіномистецтва, Астер зайняв п'яте місце. Батько Фреда, Фрідріх Емануель Аустерліц, походив з єврейської родини з австрійського міста Лінц. Мати Йоганна «Енн» Аустерліц (нар. Гайлус) народилася у США в сім'ї німецьких емігрантів із Східної Прусії, за сповіданням християн-протестантів. Батько Фреда в молодості був поручником війська Австро-Угорської імперії і якось раз не віддав честі старшому офіцеру, який відправив його за це під арешт. І хоча тим старшим офіцером був власний старший брат Фрідріха Аустерліца, ображений поручник відразу втратив любов до служби в армії і до Австро-Угорської батьківщини. Він подався до Америки, де 1895 року поселився в містечку Омаха, штат Небраска і став працювати в броварні. Незабаром став її співвласником. Тут він познайомився з місцевою вчителькою, одружився з нею і 1897 року у них народилася донька Адель, а 10 травня 1899 року — син, якого назвали також як і батька, але тепер вже на англо-американський манер не Фрідріхом, а Фредеріком. В усьому світу він згодом стане відомим у «скороченому варіанті» як Фред Астер. Мати Фреда та старшої від нього на 18 місяців сестри Аделі мала щодо своїх дітей неабиякі плани. Вона вчила їх танцювати мало не з колиски і діти виявляли великий талант. Коли Фреду було 5 років, то мати забрала дітей навчатись танцю до Нью-Йорку. Тато ж залишився в Омасі заробляти гроші на своєму пивзаводі, щоб оплачувати навчання маленьких танцюристів. Мати була налаштована так рішуче, що продала всі свої коштовності для оплати того ж навчання дітей. Донька була стараннішою ученицею, а Фреду часом не вистачало сил та терпіння зносити уроки. Діти практично не мали дитинства, бо вже 1905 року з'явилися на професійній сцені. Втім, мати дала їм можливість походити ще 2 роки до звичайної школи і отримати хоч якусь освіту. Дитячі та юнацькі роки Аделі та Фреда пройшли в безкінечних подорожах та виступах, але шлях на Бродвей був ще закритий, бо вони були неповнолітніми. Коли Фреду виповнилося 18 років, його танцювальному дуету з сестрою не було конкурентів. 28 листопада 1917 року вони дебютували на Бродвеї у виставі «Через вершину» і відразу ж досягли заслуженого успіху. 1923 року вони поїхали до Лондона з музичною виставою «Припини фліртувати» і мали там такий успіх, що Англія стала для них мало не другою батьківщиною. Але довелося повертатися до США, бо приятель Фреда Джордж Гершвін написав для родинного танцювального дусту мюзикл «Леді, будь хорошою». Цей поставлений 1924 року мюзикл мав колосальний успіх. На Американському континенті народилася власна музична форма — мюзикл. Пізніше вона завоювала весь світ. Мюзикл по суті був молодшим братом оперети, але демократичнішим, зрозумілішим американцям, бо дія мюзиклів відбувалася в американському середовищі, а не при цісарських та королівських дворах Європи, як в оперетах. Адель та Фред мали також успіх у наступних мюзиклах «Посмішки» (1930) та «Фургон оркестрантів» (1931). На той час їм не було рівних в Америці, їх слава гриміла і в Європі. Але кінець родинному дуету прийшов швидко і несподівано. В березні 1932 року Адель виходить заміж за лорда Чарлза Кавендіша і вирішує назавжди залишити сцену. Фред був у розпачі, бо розумів, що таку партнерку йому більше не знайти. Тому вирішує й собі залишити сцену. У червні 1933 року він одружується з акторкою Філліс Поттер. Шлюбна подорож Фреда та Філліс закінчилася в Голлівуді. Те, що Адель і Фред зробили для мюзиклу на театральній сцені, Фред з новими партнерками тепер мав зробити для кіноекрана. Його перші кроки в кіно були мало не анекдотичними.