Отто Верніке

О́тто Ве́рніке (нім. Otto Wernicke, повне ім'я — О́тто Карл Ро́берт Ве́рніке (нім. Otto Karl Robert Wernicke); нар. 30 вересня 1893, Остероде-ам-Гарц, Нижня Саксонія, Німецька імперія — пом. 7 листопада 1965, Мюнхен, Баварія, ФРН) — німецький кіноактор, актор озвучування Отто Верніке народився 30 вересня 1893 року в нижньосаксонському місті Остероде-ам-Гарц. Син директора броварні, брав уроки акторської майстерності у книготорговця, після чого у 1910—1914 роках виступав у Ерфурті та Айзенаху. Після участі у Першій світовій війні працював у міському театрі в Бонні, з 1921 по 1937 рік грав на сцені Державного театру в Мюнхені. У 1934—1941 роках Верніке виступав також в Німецькому театрі і з 1941 по 1944 рік під керівництвом Густава Ґрюндґенса[ru] в Державному театрі Берліна. З 1945 року був актором в Баварського Державного театру в Мюнхені. У кіно Отто Верніке дебютував у середині 1920-х років. Найбільшого акторського успіху досяг роллю інспектора Карла Ломана у знаменитому класичному трилері Фріца Ланга «М» (1931) та у його ж фільмі 1933 року «Заповіт доктора Мабузе». У цих стрічках Вернеке вперше створив образ прагматично-раціонального комісара. Отто Верніке був одружений з єврейкою, тож зміг працювати в нацистській Німеччині лише за наявності спеціального дозволу Імперської палати культури та завдяки значному пожертвуванню в нацистську партію. У 1939 році він отримав повне членство в Імперській театральній палаті (нім. Reichstheaterkammer). На завершальній стадії Другої світової війни Йозеф Геббельс у серпні 1944 року вніс Верніке до Списку талановитих від Бога (нім. Gottbegnadeten-Liste), потрібних йому для участі в пропагандистських фільмах, що означало звільнення актора від участі у бойових діях, навіть для робіт на внутрішньому трудовому фронті (нім. Heimatfront). Після війни Отто Верніке продовжував працювати актором в театрі і кіно. У 1950 році він також виступив як режисер фільму «Хто їздив на сірому Форді?», в якому також зіграв роль слідчого комісара. У квітні 1951 року Отто Верніке був важко травмований під час аварії на сцені. В результаті паралічу і втрати здатності говорити, актор не міг у повній мірі здійснювати свою професійну діяльність. Лише у 1955 році Верніке повернувся до роботи, граючи невеликі ролі в кіно та беручи участь у радіопостановках. Він також працював як запрошений лектор в театральній школі Otto-Falckenberg-Schule в Мюнхені. Отто Верніке працював також актором озвучування. Він дублював німецькою мовою Френка Моргана (у фільмі «Крамничка за рогом», 1940), Реймонда Мессі («Одержима», 1947), Лайонела Беррімора («На кораблях по морю», 1949) та ін.