Чезаре Дзаваттіні

Чеза́ре Дзаватті́ні (італ. Cesare Zavattini; 20 вересня 1902, Луццара, Італія — 13 жовтня 1989, Рим, Італія) — італійський письменник, сценарист, теоретик кіно. Чезаре Дзаваттіні народився 20 вересня 1902 року в невеликому поселенні Луццара в сім'ї власника кафе і булочниці. У молодших класах школи Дзаваттіні навчався в місті Бергамо, де жив у родички — садівниці. Потім Чезаре разом з батьками переїхав у передмістя Рима, де батько влаштувався завідувати фабричною їдальнею, а мати поступила кухаркою. Продовжив навчання в столиці, проживаючи у одного залізничника. Часто пропускав заняття через пристрасть до театру і після провалу на випускних іспитах Чезаре було відправлено закінчувати гімназію в Алатрі, що за сотню кілометрів від Риму, де він організував перший в Чочарії учнівський страйк. Потім Чезаре влаштувався вихователем до коледжу в Пармі і одночасно поступив на юридичний факультет університету цього міста. У коледжі, разом з одним зі своїх учнів, Джованні Гурескі, майбутнім письменником-гумористом і карикатуристом, Дзаваттіні випускав підпільний гумористичний журнал. Він продовжив журналістську діяльність і незабаром став редактором місцевої газети «Gazzetta di Parma». Дзаваттіні проходив військову службу у Флоренції де зблизився з групою антифашистськи налаштованих літераторів, що випускали журнал «Соларіа», і почав співпрацювати в цьому виданні. Одночасно він вів гумористичну рубрику в міланському журналі «Секоло ХХ». Через хворобу батька Чезаре довелося повернутися у 1929 році в Луццару і зайнятися справами батьківського кафе. Йому довелося відмовитися від вигідних пропозицій видавництва Ріццолі (італ. Rizzoli Editore) і перервати розпочату роботу над книгою «Поговоримо про мене». У 1930 році після смерті батька Чезаре Дзаваттіні поїхав до Мілана, де влаштувався на роботу коректором у видавництві Ріццолі. Невдовзі, у видавництві Бомпіані, опублікував свою першу книгу «Поговоримо про мене», що мала успіх у критиків та читачів. У 1936 році Дзаваттіні став головним редактором кількох видань видавництва Ріццолі. За його ініціативою почали виходити два нові журнали, один з яких, «Ле гранді фірме» («Підписи великих»), через два роки було закрито за особистим розпорядженням Муссоліні за антифашистський дух. У 1934 році Чезаре Дзаваттіні спільно з кінодраматургом Джачі Мондаіні написав сюжет комедії «Дам мільйон», за яким режисер Маріо Камеріні поставив фільм за участю актора Вітторіо Де Сіка, з яким згодом Дзаваттіні тісно співпрацював, як з режисером, і став автором сценаріїв до багатьох його фільмів. Як кінематографічний письменник, сценарист номер один італійського кіно Дзаваттіні остаточно сформувався до 1942 року, коли створив сценарії двох фільмів, які разом зі ще одним-двома творами передбачили народження неореалізму. Це були стрічки «Чотири кроки в хмарах» (режисер Алессандро Блазетті, 1942) та «Діти дивляться на нас» (1943) Вітторіо Де Сіка.