Бріджит Фонда

Її назвали на честь Бріджит Гейворд, жінки, яку колись любив її батько, і яка закінчила життя самогубством. У п'ять років Бріджит потрапила на знімальний майданчик фільму «Безтурботний їздець», де знімався її батько. Після розлучення батьків у 1972-му Бріджит і її брат Джастін переїхали з матір'ю в інший район міста і ні з батьком, ні з іншими представниками родини Фонд контакту не підтримували.

Пізніше мати перебралася зі своїм другом в Монтану, а Бріджит почала кочувати між двома будинками. Під час навчання в жіночій школі для обраних Бріджит була відібрана на роль медсестри Келлі в постановці «Harvey», і пережитий досвід зйомок фільму змусив її переглянути рішення про майбутню кар'єру. Бріджит вирішила, що стане актрисою.

Бріджит вступила до нью-йоркського університету на драматичне відділення, потім в студію Лі Страсберга. Перші два роки вона дуже переживала через власне прізвище, через те, що її постійно порівнювали то з Джейн, то з Пітером, то з Генрі і говорили, що у неї немає того таланту, якими відзначені інші представники цього сімейства. < p> У 1987-му році Фонда вперше з'явилася на екрані в семихвилинній сцені у фільмі «Арія» (цей фільм знімали кілька режисерів, і, за великим рахунком, це навіть не фільм, а оперна антологія).

1989 виявився більш врожайним, Бріджит знялася в трьох фільмах, про які вже мало сенс говорити: «Скандал», де вона грала подругу головної героїні (Джоан Веллі-Кілмер), «Шег» і «Без бретелів».

Як колись дід, батько і тітка, Бріджит стала виразницею типових рис свого покоління, яке в 90-ті роки отримало позначення «покоління Х». Починаючи зі «Скандалу» вона швидко посіла помітне місце в акторському колі, створивши репутацію талановитої і неординарної актриси, в багажі якої чудові ролі — в стрічках «Самотня біла жінка», «Вбивця» (американському рімейку картини «Нікіта»), «Маленький Будда», «Дорога на Велвілл», «Щасливий випадок», «Джекі Браун».