Ірен Жакоб

Освіту здобула в Лондоні і Женеві. Навчалася в драматичній студії, в Женевській консерваторії, у Національній драматичній школі.

У 18 років повернулася в Париж. У 1987 році у віці 19 років відбувся її дебют на кіноекрані в ролі викладача класу фортепіано у фільмі Луї Маля «До побачення, діти» (Au revoir, les enfants). Однак справжнім відкриттям і для критиків, і для глядачів стала гра Ірен у фільмі польського режисера Кшиштофа Кислевського «Подвійне життя Вероніки» (1991), за яку вона по праву отримала приз Каннського кінофестивалю. Перед молодою актрисою стояло складне завдання: адже героїня Жакоб поєднувала в собі відразу два характери, дві долі. Специфічна зовнішність Жакоб допомагає їй отримувати ролі крихких і мрійливих дівчат, як, наприклад, в останньому фільмі трилогії Кислевського «Три кольори: червоний» (1994). У цій стрічці партнером Ірен став Жан-Луї Трентіньян. А поєднання темпераменту і мрійливості в характері актриси припали до душі Антоніоні, який зняв її в картині «За хмарами». Знімалася Ірен і в Ельдара Рязанова в його картині «Передбачення» (1994), причому всі репліки вимовляла по-російськи. Серед останніх ролей Жакоб — агент ФСБ Ната.