Бруно Кірбі

Народився 28 квітня 1949 року в Нью-Йорку, в сім'ї відомого характерного актора Брюса Кірбі (Бруно Джованні Квідачолу-старшого), італійця, котрий виріс у знаменитій Пекельній Кухні — районі Нью-Йорка, населеному італійськими та ірландськими емігрантами, який не раз ставав ареною для переділу влади між мафіозними угрупованнями. У школі Бруно вчився і дружив із зіркою баскетболу Карімом Абдул-Джаббаром, який за нещасливим збігом теж страждає однією з форм лейкемії. Брат Бруно, Джон — відомий викладач акторської майстерності. Наприкінці 60-х Бруно разом з родиною переїхав до Каліфорнії. Кар'єра Бруно стартувала на початку 70-х. Він взяв участь у пілотному епізоді «Меш» (M*A*S*H), серіалі про життя військового пересувного госпіталю під час корейської війни, знявся в десяти епізодах комедійного серіалу «Супер» (The Super) і зіграв у молодіжній мелодрамі «Молоді випускники» (The Young Graduates), яка не мала особливого успіху в прокаті. Серіал «Кімната 222» (Room 222) про темношкірого вчителя Піті Діксоні, який йшов п'ять сезонів, романтична драма «Звільнення до опівночі» (Cinderella Liberty) і участь у детективному серіалі «Коломбо» (Columbo) додали популярності молодому актору. Однак справжню увагу до своїх здібностей Бруно отримав у 1974 році роллю у другій частині «Хрещеного батька» Френсіса Форда Копполи, де зіграв молодого Пітера Кліменцу, холоднокровного помічника дона Корлеоне. Цікаво, що актор Річард Кастеллано, який виконував роль старого Пітера Кліменци в першій частині «Хрещеного батька», грав роль батька персонажа Бруно в серіалі «Супер».

До кінця 80-х — початку 90-х років Кірбі вважався дуже популярним характерним актором, хоча частота його появи на екрані потроху йшла на спад. Критики говорили про Кірбі як про типового представника Нью-Йорка, прямого і норовливого. Актор знявся в цілій серії комедій, зігравши низку агресивних, забіякуватих і балакучих персонажів, які при цьому викликають певну симпатію. Серед його відомих ролей — колега персонажа Альберта Брукса в «Сучасному романсі» (Modern Romance, 1981), балакучий водій лімузина в «Це — Spinal Tap» (This Is Spınal Tap, 1984), до смішного ревнивий офіцер армії США лейтенант Гоук у драмі «Добрий ранок, В'єтнам!» (1987) і пронирливий помічник героя Марлона Брандо в «Новачку» (The Freshman, 1990), який став пародією на його роль у «Хрещеному батьку».

На телебаченні Кірбі з успіхом виконав роль агента Бреда Брілніка в третьому і четвертому сезонах ситкому «Шоу Гаррі Шендлінга» (It's Garry Shandling's Show).

Кірбі зблиснув у комедіях Біллі Крістала «Коли Гаррі зустрів Саллі» (1989) і «Міські піжони» (1991) — в обох фільмах Бруно зіграв кращого друга персонажа Біллі Крістала, з яким насправді дружив і грав в одній команді з софтболу. Але Кірбі відхилив пропозицію знятися в продовженні «Міських піжонів», і, незважаючи на те, що його замінив прекрасний актор Джон Ловіц, сиквелу не вдалося повторити успіх першої частини. У 1991 році Бруно дебютував на Бродвеї, замінивши Кевіна Спейсі у п'єсі «Загублені в Йонкерсі» (Lost in Yonkers). У 1999 році незабутнім голосом Бруно заговорив персонаж з дитячого фільму «Стюарт Літтл» (Stuart Little). В останнє десятиліття Кірбі все більше працював на телебаченні, зігравши в «Американській трагедії» (American Tragedy) і серіалі «Красені» (Entourage). Фінальний епізод третього сезону «Красенів» присвячений пам'яті Бруно Кірбі.

29 вересня 2003 Бруно одружився на актрисі Лінн Селлерс («Швидка допомога», «Закон і порядок»). Як і його персонаж у псевдодокументальному фільмі «Це — Spinal Tap», Бруно був пристрасним шанувальником Френка Сінатри. Наприкінці 70-х Кірбі захоплювався грою в софтбол (різновид бейсболу). Під час зйомок комедії «Міські піжони», де друзі відправляють персонажа Бруно на захід, щоб той скуштував ковбойського життя, акторові доводилося приймати антигістамінні препарати, оскільки він страждав алергією на коней. За шість місяців до смерті Бруно Кірбі отримав запрошення стати членом нью-йоркської організації «Акторська Студія», що поєднує професійних акторів, режисерів і драматургів.

Бруно Кірбі помер 14 серпня 2006 року, у віці 57 років, у Лос-Анджелесі. Він помер від ускладнень, пов'язаних з лейкемією, незабаром після того, як у нього діагностували це захворювання.