Джим Джармуш

Провівши рік за кордоном, Джармуш повертається на батьківщину. Він переводиться в Колумбійський університет, де отримує ступінь бакалавра з англійської літератури в 1975 році. Любов до кіно, отримана у Франції, приводить Джармуша в кіношколу Нью-Йоркського університету (New York University's school of film). У Нью-Йорку він знаходить роботу асистента у знаменитого режисера Ніколаса Рея, з яким підтримує близькі стосунки до смерті Рея від раку в 1979 році. Свій перший кінематографічний досвід Джармуш набуває на зйомках фільму Ніколаса Рея і Віма Вендерса «Блискавка над водою» (Lightning Over Water, 1980). Документальна стрічка фіксує болісний процес відходу Рея з життя. Паралельно Джармуш починає роботу над своїм повнометражним дебютом «Відпустка без кінця». Знята за 15 тисяч доларів на шістнадцятиміліметрову плівку, картина виходить у 1980 році і отримує високі оцінки критиків.

Другий фільм Джармуша «Більш дивно, ніж в раю» (1984) з'являється після того, як він довідзняв два епізоди до своєї дипломної роботи — тридцятихвилинної короткометражки про угорських емігрантів «Новий світ» (New World). Цей факт і незаперечні художні достоїнства картини дозволяють їй отримати приз «Золота камера» за кращий дебют на Каннському кінофестивалі. Безсумнівно, що «Більш дивно, ніж в раю» — одна з найважливіших (і, можливо, кращих) стрічок американського незалежного кіно. У схожій манері Джармуш знімає фільми «Поза законом» (1986) і «Таємничий потяг» (1989). У результаті виходить своєрідна трилогія; стрічки, її складові, дають несподіваний погляд на Америку очима іноземця.

У 1986 році з'являється шестихвилинний фільм «Кава і сигарети», в якому Роберто Беніньї і Стівен Райт споживають зазначені продукти і вирішують, кому з них варто йти до зубного лікаря. Так стартує самий незвичайний проект Джармуша, що завершився в 2003 році виходом повнометражної стрічки «Кава і сигарети», яка містить 11 новел, у яких улюблені актори і музиканти режисера курять, п'ють каву і ведуть забавні діалоги один з одним. Джармуш відомий любов'ю складати свої картини з кількох історій. Так, фільм 1991 року «Ніч на Землі» складається з п'яти новел, об'єднаних загальною темою — місто, ніч, таксі. «Ніч на Землі» — це п'ять міст світу, п'ять випадкових зустрічей і непередаване поєднання гумору і смутку, знайоме всім шанувальникам Джармуша.

Містичний вестерн «Мрець» (1995) був оцінений критикою тільки через кілька років після прем'єри в Каннах.

Картина «Пес-примара: Шлях самурая» (1999) пародіює популярний в недавньому минулому голлівудський жанр гангстерського фільму. Одночасно ця стрічка передбачає виниклу на початку XXI століття моду на Японію у творчості американських режисерів. Софія Коппола, Квентін Тарантіно, Едвард Цвік і Роб Маршалл знімуть свої «японські» фільми вже після Джармуша. Цей факт ще раз свідчить про те, що саме незалежні режисери часто прокладають той шлях, яким потім рухається Голлівуд. Фільм Джармуша «Зламані квіти» (2005) здається кроком режисера в бік мейнстріму. Замість звичних маргіналів головним героєм картини стає процвітаючий комп'ютерник у виконанні Білла Мюррея, який вирушає в подорож слідами своїх колишніх любовних пригод. За цю стрічку Джармуш отримує Гран-прі Каннського кінофестивалю.