Блейк Едвардс

Американський кінорежисер і сценарист. Блейк Едвардс народився 26 липня 1922 року в містечку Талса, Оклахома. Батька його звали Вільям Блейк Крамп. Його батьки розлучилися, коли він був маленьким, і мати повторно вийшла заміж за голлівудського продюсера Джека Македвардса. Вітчим Блейка був директором відомої кіностудії «Fox». Задвірки студії стали для дитини ігровим майданчиком. Едвардс закінчив школу в Беверлі-Хіллс, пройшов військову службу в береговій охороні, і вітчим взяв його на роботу в сімейний бізнес. Едвардс підписав контракт з кіностудією і в 1940-х роках зіграв майже в 25 фільмах, включаючи такі, як «Осушувачі боліт» (1945) і «Кращі роки в нашому житті» (1946). Далі Едвардс зайнявся письменницькою творчістю, він написав сценарій для радіосеріалу «Річард Даймонд, приватний детектив» (1949), де проявив властиве йому почуття гумору, а в 1950-х роках він вже написав ряд сценаріїв для кінофільмів. У 1953 році Едвардс виступив продюсером серіалу «Міський детектив». У 1955 році вийшов його дебют в якості режисера фільму «Посміхнись» — музичного романсу, в якому шкільна вчителька і авторка пісень знаходить любов у великому місті. Наступний фільм, «Містер Корі», випущений на екрани в 1956 році, мав великий успіх у глядачів, у фільмі вперше зіграв майбутня зірка екрану, юний Тоні Кертіс. У 1958 році Едвардс випустив новий телесеріал, який мав великий успіх і номінований на «Еммі» — «Пітер Ганн». Пік творчої діяльності припав на 1960-і роки, починаючи з класичної комедії «Операція Петтікот» c Тоні Кертісом і Кері Грантом в головних ролях. У 1961 році Едвардс випустив один з найбільш іронічних фільмів — «Сніданок у Тіффані», Одрі Хепберн — героїня фільму — була номінована на «Оскар» за створення образу тендітної сільської дівчини, що зображувала досвідчених світську левицю. А композитор Генрі Манчіні, який вже працював раніше з Едвардсом в серіалі «Пітер Ганн», що склав для фільму «Сніданок у Тіффані» пісню «Moon River», отримав за неї нагороду Академії. Багаторічна творча співпраця з композитором Генрі Манчіні допомогло Блейку Едвардсу розвинути свій творчий потенціал. Далі слід новаторський фільм «Дні вина і троянд» (1963) з акторами Джеком Леммоном і Лі Ремик в головних ролях, де він сміливо підняв проблему алкогольної залежності. Фільм був висунутий на «Золотий глобус» як «Краща драма» і надихнув грали в ньому головних героїв на пошуки власного звільнення від алкогольної залежності. Завдяки притаманною йому багатогранності Едвардс звертається до різних жанрів і тем, так, в 1962 році він випускає трилер «Експеримент в терорі», який виробляв враження документальних зйомок. А потім він звертається до образу французького інспектора-роззяви Жака Клузо (Пітер Селлерс), і починається епоха серій «Рожева пантера». Перший фільм відразу стає хітом завдяки витонченості і грубуватого гумору. Свій внесок у фільм вніс і Селлерс, який створив неповторний образ головного героя, і, хоча під час зйомок Селлерс часто сперечався з Едвардсом, і вони обидва клялися ніколи не працювати разом, проте вони зустрілися на зйомках наступного фільму — «Постріл в темряві» (1964). Едвардс продовжує знімати комедії: «Великі перегони» (1965), «Вечірка» (1968). Однак потім Блейк Едвардс поніс величезні фінансові втрати після «Дорогий Лілі», посварився з керівниками студії через фільмів «Дикі пірати» (1971) і «Лікування Керрі» (1972). Пішла депресія, і Едвардс з нареченою, актрисою Джулією Ендрюс, що грала в «Дорогий Лілі», переїжджають до Європи, де залишаються надовго. Через фінансові проблеми Едвардс повертається до зйомки продовження комедій «Рожева пантера». «Повернення Рожевої пантери» (1975) мав великий успіх. Протягом 1970-х і 1980-х років Едвардс продовжує випуск продовжень «Рожевої пантери». Надалі режисер продовжував активно працювати в комедійному жанрі, як в США, так і в Європі, хоча не всі його фільми були вдалі. У числі його успіхів можна назвати такі картини, як «Віктор / Вікторія» (1982), що отримала в Італії і Франції премії як кращий іноземний фільм, «Побачення наосліп» (1987) з Брюсом Віллісом і Кім Бесінджер, «Підміна» (1991) з Еллен Баркін. У 1993 році Блейк Едвардс в останній раз звернувся до свого постійного герою, інспектору Клузо, поставивши фільм «Син рожевої пантери», головну роль в якому зіграв італійський комік Роберто Беніньї. У 2004 році Американська кіноакадемія вручила Блейку Едвардсу спеціальний почесний «Оскар» за внесок у розвиток кіномистецтва. Промовляючи свою промову, він подякував усім друзів і ворогів, без яких йому б не вдалося досягти яких би-то не було успіхів. За багаторічну творчу кар'єру 39 фільмів Едвардса були висунуті на такі нагороди, як «Оскар», «Золотий глобус» і «Еммі», разом з тим, він організовував і проводив творчі вечори — диспути між провідними діячами кінобізнесу, що загальновизнано його великим внеском в розвиток кіно. Блейк Едвардс помер 15 грудня 2010 року в одній з клінік Санта-Моніки від пневмонії у віці 88 років.